12 квітня
Едвард Лукас   ▪   Старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон)

Операція «Скріпаль»

Замах на Сєрґєя Скріпаля та його доньку Юлію — класичний приклад операції в гібридній війні.
Матеріал друкованого видання
№ 15 (543)
від 11 квітня

За протистоянням такого типу завжди стоїть політична ціль (або цілі), й інцидент у британському провінційному містечку Солсбері не виняток. Із якихось причин, що нам досі достеменно не відомі, хтось вирішив: Скріпаля треба вбити. Можливо, це було запізніле покарання за те, що він зрадив Головне розвідувальне управління (ГРУ) Геншта­бу РФ: Скріпаль передав російські таємниці британській розвідці MI6. Можливо, знову потрапив на радари російської контррозвідки, коли оселився у Великій Британії (він був одним із чотирьох осіб, що отримали амністію в результаті обміну шпигунами 2010 року). Можливо, задум полягав у тому, щоб порушити правила й спровокувати конфронтацію із Заходом. Тоді Скріпаль як людина, що випала зі шпигунської гри, був очевидною мішенню.


Не обійшлося без розвідки. Російські шпигуни, мабуть, дістали завдання ретельно стежити за місцем перебування та переміщеннями жертв. Було б прикро, якби вбивця дістався Солсбері й виявив, що Скріпалі надовго поїхали у відпустку.

 

Читайте також: Жалоба по слабкості британців


Так операція стала «кінетичною» (якщо послуговуватися військовим жаргоном). Уповноважений російський орган (гадаю, ГРУ), мабуть, прораховував багато варіантів. Як найкраще розправитися зі Скріпалем? Які ризики? Що робити, коли щось піде не так? Мабуть, спершу операція планувалася як абсолютно таємна: його знаходять мертвим; у лікарні ніколи проводити розтин і розбиратися. Однак обране знаряддя вбивства — нервово-паралітична речовина «Новичок» — унеможливила такий варіант. Коли треба замітати сліди, Росія має в арсеналі інші методи розправи над людьми. Якби мета була приховати задум, було б розроблено чіткий план, що не допускає витоку
інформації.

Кремль подбав, щоб такі країни, як Австрія, Болгарія, Греція, Словаччина й Словенія (нібито союзники по НАТО), не виявили солідарності з британцями в координованій висилці російських розвідників зі своєї території


Є один нюанс: відеозаписи з арештом Скріпаля 2004‑го залили в інтернет напередодні замаху в Солсбері. Їх могла оприлюднити тільки російська розвідка. Завдяки своїй легкій доступності ті матеріали мали відвернути увагу громадськості від теми про те, що Скріпаль — жертва замаху. Люди стали балакати про інше, і такий ракурс більше влаштовував Кремль: Скріпаль — зрадник, якого ганебно викрили.
Росіяни й далі каламутять воду. Пропагандисти з усіх боків вхопилися за дивний збіг: місто Солсбері розташоване поблизу засекреченої лабораторії Porton Down, де розробляється хімічна й біологічна зброя. Ніхто так і не пояснив, чому близькість до лабораторії має важливе значення. Натомість росіяни накинулися на британські ЗМІ, які не наголосили на цьому факті, — так, ніби британці когось покривають. Підкинули дров у багаття непрофесійні, недбалі й неузгоджені заяви британської влади. Легковірні політики й журналісти Великої Британії мимоволі
підсобили Кремлю.


Тим часом у гру вступили й інші елементи. Росіяни вдалися до дипломатичних засобів, щоб спричинити розкол на Заході у відповідь на інцидент. Кремль подбав, щоб такі країни, як Австрія, Болгарія, Греція, Словаччина й Словенія (нібито союзники по НАТО), не виявили солідарності з британцями в координованій висилці російських розвідників зі своєї території. Навіть у країнах, які таки підтримали британців, прокремлівські активісти трублять про те, що доказів недостатньо й Велика Британія надто гостро реагує. Таким чином, ми бачимо, до яких ще прихованих або відвертих засобів впливу на громадську думку вдаються росіяни.

 

Читайте також: Британці гавкають, але не кусають


Щоправда, не все пішло за планом. Минув місяць після замаху, і Скріпаль, і його донька одужують. Судячи з усього, головну частину операції росіяни спланували недбало. Хоча все інше склалося як належало. Британська влада показала себе слабкою й збитою з пантелику, а Росія скористалася замахом на життя двох людей, перетворивши цю саму собою зрозумілу історію на роздолля для любителів теорій змови.

 

-----------

6 квітня Адміністрація президента США запровадила нові санкції проти 7 російських олігархів та 17 чиновників як покарання найближчого оточення Владіміра Путіна за втручання в американські вибори 2016 року. Цими санкціями забороняється вести економічну діяльність в Америці, проводити фінансові транзакції, пов’язані з активами вказаних осіб (навіть третіми сторонами), і пересуватися територією Америки. Такі дії зумовили неабияку реакцію фондових ринків. Падіння цін на акції російських компаній і пов’язане з цим коливання курсу рубля наразі найбільше з 2014-го. До того ж дешевіють не тільки активи олігархів зі санкційного списку, а й решта російських компаній. Санкції не обмежуються географічно лише Америкою. Так, за словами заступника секретаря з питань тероризму та фінансової розвідки держскарбниці США Сіґал Манделкер, проведення транзакцій в інтересах російських олігархів «матиме наслідки для фінансових установ Великої Британії» та розцінюватиметься як «блокування санкцій». Тим часом у ЗМІ стали обговорювати можливість націоналізації постраждалих від санкцій компаній російською владою, зокрема йдеться про UC Rusal Олєґа Дєріпаски.