5 березня

«Вундерваффе» Путіна?

Останній скандальний виступ президента Російської Федерації сприймався як продовження телевізійних погроз кремлівського шоумена Дмітрія Кісєльова, який хизувався можливостями Росії перетворити США на «ядерний попіл». Або ще давніших погроз незабутнього Нікіти Хрущова «поховати» Америку, а разом із нею весь клятий буржуазний світ.

 

Знаряддям «поховання» покликана стати нова російська стратегічна ракета, про тактико-технічні дані якої натхненно розповідав Путін. Вона, як виявляється, здатна обминати на своєму шляху будь-які перешкоди, має непередбачену траєкторію польоту й практично невразлива для протиракетної оборони. Час від часу Путін виголошував ритуальні фрази на кшталт «ми нікому не загрожуємо», «ми ні на кого не збираємося нападати» тощо. Хоча саме це Росія робить в Україні, Сирії, а раніше робила в Молдові та Грузії.

 

«Ракетний спіч» російського президента страшенно нагадував виступи фюрера Третього Рейху в 1944–1945 роках (коли Німеччина відступала на всіх фронтах) про «вундерваффе», «диво-зброю», що покликана врятувати країну від поразки, принципово змінивши перебіг воєнних дій. Німеччина справді мала на той момент багато «проривних» військових технологій: реактивні винищувачі та бомбардувальники, балістичні ракети «Фау-1» і «Фау-2», новітні підводні човни, зенітні ракети тощо. Але ніщо не врятувало «тисячолітній рейх» від краху.

 

хтось може сказати, мовляв, становище Путіна зовсім не таке погане, як канцлера Німеччини наприкінці Другої світової війни. Справді, у російського колеги вона приблизно така, як у фюрера в першій половині 1941-го: тактично блискуча, але стратегічно провальна і безнадійна. На той час нацисти контролювали майже всю Західну Європу, Скандинавію (крім Швеції), Балкани, з допомогою дуче Муссоліні Північну Африку, тримали морську блокаду Британії, контролювали також схід Європи. Якщо не світове, то європейське панування. Але… Замість «бліцкригу» довга війна проти Британської імперії, за спиною якої можна було побачити США з їхньою невичерпною потугою. А на сході хижо мружився «стратегічний союзник» Сталін із його велетенською Червоною армією… Гітлера могло врятувати лише геополітичне диво, але його не сталося.

 

Становище Путіна в тактичному сенсі сьогодні цілком непогане: Росія панує над українським Кримом і частиною Донбасу, загалом вдало воює в Сирії, залякує Литву, Латвію та Естонію, глибоко корумпує Європейський Союз. Нібито повернулася на Близький Схід та ще й так, що деякі арабські країни з переляку кинулися знову дружити з Москвою, а безумовний мілітарний лідер регіону Ізраїль намагається не сваритися з нею.

 

Проте Захід поступово прокидається від летаргійного сну в полоні проросійських настроїв, відносини з Америкою геть зіпсовані («ракетна промова» Путіна підкладе дровенят до цього багаття), нова гонка озброєнь не обіцяє російській економіці нічого доброго. А великий «братній Китай» загадково поглядає на ресурси Далекого Сходу та Сибіру…

 

Кремль намагається говорити зі світом голосом Радянського Союзу, але нинішня Росія є лише блідою копією СРСР, який був на кілька мільйонів квадратних кілометрів більшим, мав удвічі численніший демографічний ресурс (плюс ресурси країн Варшавського блоку) і якусь не вузьконаціональну ідеологію.

 

Натомість нинішні господарі Росії мають розгалужену агентурну мережу у світі, потужну пропагандистську машину. Чи зможе це компенсувати втрачене в 1991-му?

 

Читайте також: Die Welt: Погрози Путіна, російська кіберзагроза та помилки Меркель

 

А кляті «піндоси» путінської ракети чомусь зовсім не злякалися. Американські генерали заявили, що цілком готові до нового творіння російського ВПК, хоча нічого особливо нового там не побачили. Вже багато років цей ВПК вражає переважно катастрофами й провалами під час випробувань, коли ракети або просто не літають, або падають, або вибухають.

 

Деякі експерти розглядають путінський спіч у контексті вкрай неприємних для РФ подій у Сирії. Там приватну російську «ЧВК Вагнера» зразково-показово знищила американська авіація. Кілька сотень високопрофесійних елітних російських військових загинули як гарматне м’ясо, не спромігшись завдати супротивникові бодай якоїсь шкоди. США наочно продемонстрували Москві, як висловлювався товариш Ґорбачов, «кто єсть ху…» А «ЧВК Вагнера» акумулює вояків, що підготовлені значно краще, ніж прості російські кадрові військові. Однак навіть такі «лейб-гвардійці» геть неспроможні супроти американської армії… Москві треба робити висновки. Після дзвінкого американського ляпаса на Близькому Сході «великий диктатор» кудись зник майже на два тижні й ось нарешті вигулькнув із «ракетною промовою». Мовляв, це «наша відповідь Чемберлену»…У клятих янкі армія краща, а в нас «вундерваффе», що все змінить на користь Кремля і змусить Штати визнати путінську Росію рівною собі. Недарма ж Путін так бідкався, що з ним «ніхто не бажає говорити й ніхто не бажає чути Росію». Справді, охочих її чути стає дедалі менше, бо всі грають у шахи, лише Росія «в Чапаєва», намагаючись щоразу змести всі фігури з шахівниці та ще й розбити її на голові того, хто має нещастя з нею грати.

 

Читайте також: До Європи без ілюзій…

 

Поведінка російського лідера дедалі більше нагадує «безбашенну» поведінку північнокорейського Кім Чен Ина, а дії Москви дедалі більше скидаються на симуляцію сказу провінційним вуличним хуліганом, який таким способом показує, що краще поступитися йому, ніж зв’язуватися з божевільним. Американці не злякалися, але висновки зробили, поставивши в реєстрі національних загроз Росію вище за такі країни, як Іран і Китай. Бо, як стверджують високопосадові експерти Сполучених Штатів, РФ небезпечніша від цих країн, адже лише вона загрожує самому існуванню США. Повільно, але неухильно пружина стискається. Чи допоможе чекістській імперії «вундерваффе»?