12 лютого

Фінансові раптові навчання

Ефективне стримування — це вміння відлякувати потенційних агресорів. Набагато краще стримувати противника від атак, ніж дорогою ціною вести з ним справжню війну.
Матеріал друкованого видання
№ 6 (534)
від 8 лютого

 

Політика стримування НАТО здебільшого базується на готовності Сполучених Штатів захищати європейських союзників, ризикуючи ядерною війною. Непоганий варіант як на часи холодної війни, та нині вже застарілий. Один балтійський політик нещодавно сказав мені: «Цікаво, що саме збирається робити НАТО, коли Росія захопить, скажімо, кілька квадратних сантиметрів нашої території?». В ідеалі потрібне швидке й лячне реагування: щось значно більше за розгнівані коментарі Брюсселя та куди менше за повномасштабну війну.

 

Найкраще було б почати зі швидкого розширення фінансових санкцій. Досі вони діяли за принципом пітона: повільно душили російську еліту в покарання за агресію проти України. Крім того, нам знадобляться «санкції гримучої змії» — миттєве реагування на будь-який нерозумний крок росіян, від якого ті жахнуться.

 

Читайте також: 10 помилок у сприйнятті Росії

 

Чудовим методом стримування може слугувати замороження та конфіскація російських активів за кордоном. На практиці це складніше, ніж здається. Одна з проблем — побічні збитки.

 

Як сказав мені американський високопосадовець, зруйнувати російську економіку дуже просто. Але ж треба водночас не знищити й економіки наших союзників. Ще одна проблема: більша частина російських грошей перебуває в юрисдикціях, де суди, регулятори й особи, відповідальні за ухвалення рішень, реагують повільно або не йдуть на спів­працю. Мова про держави, які не входять до складу НАТО: Австрію, Кіпр, Ліхтенштейн і Швейцарію. Та й деякі країни — члени НАТО мають вади: офшорні юрисдикції Великої Британії, зокрема Британські Віргінські острови, славляться непрозорими системами.

«Фінансові навчання» мали би бути схожими на воєнні тренування, але без кінетичної зброї. Ми могли б збирати команди осіб, відповідальних за ухвалення рішень, і відпрацьовувати миттєве замороження та конфіскацію російських активів у відповідь на якийсь небезпечний чи провокаційний крок Кремля


Виявляти проблеми та боротися з ними нам допоможе практика. Пропоную «фінансові раптові нав­чання». Я беру за основу улюблену тактику «раптових навчань» Кремля. Російські збройні сили час від часу серед ночі рухають війська й техніку так, ніби збираються напасти на західних сусідів. Такі навчання бувають дуже мас­штабними, а якось росіяни навіть імітували застосування ядерної зброї.


Ці дії дошкуляють НАТО. Доводиться будити людей серед ночі, спрямовувати супутники на РФ та витрачати додаткові ресурси. Хоча нічого насправді не відбувається, росіяни лоскочуть усім нерви.


Країни — члени НАТО рідко проводять раптові нав­чання. Наші солдати та політики ненавидять, коли їх дарма будять серед ночі. У деяких арміях НАТО солдати навіть дістають багато вихідних у компенсацію за те, що їх потурбували. Це аж ніяк не сприяє кращій готовності.

 

Читайте також: Пробоїни в стратегії оборони


«Фінансові навчання», які я пропоную, мали би бути схожими на воєнні тренування, але без кінетичної зброї. Ми могли б збирати команди осіб, відповідальних за ухвалення рішень, і відпрацьовувати миттєве замороження та конфіскацію російських активів у відповідь на якийсь небезпечний чи провокаційний крок Кремля (гіпотетичний, але ймовірний).


Для цього треба швидко й безпомилково об’єднувати зусилля розвідки, кримінальної юстиції, фінансових регуляторів і судових органів у багатьох країнах Європейського Союзу й НАТО та поза ними. Само собою це вже стане хорошим тренуванням нашої командної роботи. Ще корисніше — виявляти перешкоди, щоб вчасно позбутися їх до наступних навчань.

 

Читайте також: MI6 визнає російську загрозу


У такий спосіб ми розвинемо свій потенціал, та й репетиції надсилатимуть Росії серйозний сигнал стримування.


Проблема з усіма навчаннями в тому, що слід поєднувати оповіщення з таємністю. Росіян треба вразити нашою фінансовою та юридичною міццю, але вони не повинні знати, що саме ми робимо, бо можуть вжити контрзаходів. Реалізувати це нелегко, але без стримування нам загрожує велика небезпека.