Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
18 квітня, 2011

Не злиттям, так продажем

Уряд має намір збути 25% акцій НАК «Нафтогаз України». Але це рішення – лише частина глобальної гри
Матеріал друкованого видання
№ 14 (179)
від 8 квітня, 2011

Менш сприятливий час для продажу компанії знайти складно – НАК нині в дуже скрутному становищі. Поза сумнівом, це не вина лише нинішнього керівництва. Досі компанію планомірно й довго доводили до ручки. Однак треба констатувати, що вона перебуває у стані м’якого дефолту. Тож знайти інвестора, який за серйозні гроші погодився б купити бодай частину акцій НАК, практично нереально. Ним може стати лише політично мотивований монополіст, який працює на ринку сусідньої РФ, – Газпром. Останній давно вже намагається отримати контроль над українською газотранспортною системою, а також над продажем блакитного палива всередині країни. Для росіян НАК – один із найбільших споживачів газу, а значить бажано його підпорядкувати. А купівля частини акцій Нафтогазу відкриє Газпрому доступ до ухвалення рішень українським підприємством.

Офіційно стверджують: на торги піде лише 25% акцій НАК. Але всі ми прекрасно знаємо, що означає продаж такого пакету на прикладі інших держпідприємств, у яких формально 75% контролює або ж контролювала держава. Наприклад, деякі облгази належать їй формально, але їхній менеджмент цілком підконтрольний міноритарним акціонерам; бюджет навіть не отримує дивідендів. Ситуації такого роду є типовими для України, де питання корпоративних відносин вирішують не ринкові механізми, а підкилимові домовленості й рівень впливу на чиновників.

До речі, нещодавно Євросоюз ухвалив директиву, згідно з якою його енергокомпанії не можуть бути придбані структурами, що не відповідають принципам роботи енергоринку ЄС. Так само і європейці не інвестуватимуть у концерни, які не підпадають під головний критерій: видобутком, продажем і транспортуванням газу не повинен займатися один і той самий суб’єкт. Говорять, що так буде зроблено і в нас, але між розмовами та справами не стоїть знак рівності. У меморандумі, який підписав попередній уряд України в Брюсселі, зафіксовано прагнення реформувати структуру НАК і виділити відповідні складові. Цього зроблено не було. Тобто, резюмуючи, можна впевнено стверджувати, що європейці залишаться поза грою. Тим більше, що до Нафтогазу є безліч питань щодо формування менеджменту, підзвітності акціонерам, прозорості його рішень, утворення фінансових показників, проведення тендерів тощо. Відповіді на все це можна сформулювати узагальнено: суцільна тінь. Натомість західні компанії звикли працювати без маніпуляцій, у непрозору структуру вони навряд чи інвестуватимуть. Тож не викликають довіри заяви уряду про відкритий продаж акцій НАК, серйозну підготовку до цього. Так, поза сумнівом, можна витратити купу грошей на послуги закордонної компанії, щоб вона підготувала торги. І, швидше за все, так і буде зроблено. Але що ми отримаємо на виході: продамо акції однієї з головних компаній країни зрозуміло кому – Газпрому, який підзвітний російському урядові. І це станеться навіть у тому випадку, якщо відбудеться аукціон. Це вже не перший продаж такого штибу. Схему доступу «потрібних» людей на «потрібні» об’єкти відпрацьовано на Укртелекомі тощо. Умови можна виписати так, що компанію збудуть «потрібним» людям, не обтяжуючи їх особливими інвестиційними зобов’язаннями. Та й ціна буде не надто висока, що має пояснення – у НАК величезні борги. Так, підприємству винні багато, але й у нього дуже масштабні зобов’язання. І, як наслідок, ми отримаємо те, що отримали, продавши нафтопереробні потужності, – зараз у цій галузі практично повний розвал. У неї не вклали належних ресурсів для модернізації виробництв, щоб українські заводи в підсумку могли б конкурувати із зарубіжними. Але ж при цьому власники вітчизняних НПЗ постійно вимагають захисту, пільг і преференцій (остання пропозиція: ми інвестуємо в модернізацію заводів, якщо уряд... заборонить імпорт нафтопродуктів). Так і у випадку з НАК – головна енергетична компанія країни буде продана за невеликі гроші. Або ж навпаки, за нормальну суму, котру потім за відомими схемами повернуть у ті самі руки як розрахунок за газ або обладнання. І все пройде під красивими прапорами.

Після продажу ми отримаємо відповідь на принципове питання: як зміняться відносини між Нафтогазом і Газпромом? Ці компанії взаємо­­пов’язані. І тут можна згадати кіноцитату: «Тут усе від мене залежить!..» Себто від президента Віктора Януковича, без якого зараз стратегічних рішень не ухвалюють. Та водночас маю сумніви, що цей процес доведуть до пуття. Цілком можливо, що оголошення намірів уряду – просто спроба обіграти варіант. Ми вже чули про злиття, тепер нам розповідають про продаж. Простежується гра з різними варіантами і спробами перевірити, як і на що реагує суспільство. Але з часом усе стане на свої місця: Нафтогаз – лише об’єкт в глобальній грі.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено