Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 лютого

Хто залишиться, як всі поїдуть

Щоб пройти в червоний корпус КНУ на пари і не отримати купу рекламних флаєрів треба, мабуть, бути людиною дуже витривалою, або заходити через запасний вхід. Атакують переважно з численними пропозиціями програми «Work and travel», або ж інших варіантів стажування чи навчання закордоном. Думаю ситуація біля інших вишів не сильно відрізняється/ Але чи справді така велика кількість пропозицій породжена реальним попитом –хто ж тоді залишиться, як всі поїдуть?

Нещодавно український сегмент Facebook охопила хвиля постів з роздумами – емігрувати з України чи ні. Якщо такі питання ставлять собі часто люди, які вже мають роботу, сім’ю, нерухомість – то що і казати про молодих людей, нинішніх студентів, що тільки починають своє свідоме життя. Бо коли маєш лише місце в гуртожитку, п’ятдесят відсотків знижки на залізничні квитки та купу амбіцій – це саме той час, коли доводиться приймати багато важливих рішень щодо свого життя і це, про еміграцію, точно не найпростіше з них. Багато хто з числа скептиків впевнений, що можна казати лише про питання матеріального стану, який не дозволяє більшості зібрати валізи і поїхати назавжди. Так ніби роздати всім квитки, гроші та необхідні документи, і все, в країні нікого не залишиться. Я в це не вірю – ну не відчувається зараз серед молоді, студентства атмосфери тотального відчаю та бажання емігрувати за будь-яку ціну. Якщо зараз в Україні є багато чого цікавого, відкриваються нові перспективи, то навіщо ж тоді від цього відмовлятися і їхати хтозна-куди? Звичайно, так думають далеко не всі, і є ті, хто марить переїздом. З їх числа можна виокремити певні два типи: мрійники та прагматики. Перші допускають можливість еміграції суто теоретично, як красиву казку, а от інші мають чіткий план та роблять конкретні кроки для цього. Не секрет, що саме різні навчальні програми вважаються гарним шансом для того, щоб поїхати і вже не повернутися. Зараз є багато різних пропозицій, є навіть спеціальні сайти для пошуку грантів для отримання освіти закордоном, моніторингом яких постійно займаються ті, хто чітко вирішив шукати свою долю в іншій країні. Отримати освіту в кращих університетах світу -  це, справді, гарний шанс, який навряд чи треба марнувати. Тим більше поїхати на декілька років  це зовсім не обов’язково залишитись і не повернутись.

Якщо з тими, хто зробив вибір і вступив до українських вишів, все не так сумно, то от ситуація з випускниками шкіл тривожна. Все більше з них прагне навчання за кордоном. Польща, Чехія та інші сусідні країни ЄС добре заробляють на українцях, зробивши гарний бренд своїй системі вищої освіти – рекламують навчання в Європі, а головне гарні перспективи працевлаштування з європейським дипломом. В приватні університети вступити може кожен, навіть не знаючі мови навчання – головне платити. От і виходить, що дуже часто наші співвітчизники отримують зовсім не той рівень освіти за високими стандартами, який їм так красиво обіцяють. Але, як то кажуть – нічого особистого, тільки бізнес.  

Читайте також: У Польщі створили портал для пошуку працівників з України

Взагалі, важко не тільки зважити всі «за» та «проти» і наважитись таки поїхати будь-яким чином, складніше потім не розчаруватися, бо все ж краще там, де нас немає. І це навіть не про патріотизм, яким багато хто може спекулювати в цій темі, це скоріше про банальне відчуття того, що ти вдома. На зимових канікулах ми з одногрупниками поїхали у Львів, по-студентськи – в плацкарті звичайного найдешевшого потяга. Не те, щоб маленькі полки, старі вагони та відсутність розеток це те, з чим у мене асоціюється Україна, але чомусь саме в таких умовах збагнув, що вже не зможу почувати себе своїм десь закордоном. Тільки тут, навіть подорожуючи цілу ніч в старому вагоні. Це, звичайно, не зменшує стійкого бажання змінити себе, країну, зробити життя тут набагато комфортнішим. І те, що таке бажання є в багатьох представників нового покоління (того, на яке хтось дуже сподівається, а хтось давно вже махнув рукою) це факт. Чи вистачить сил на дії – подивимось, але, думаю, спробувати варто.   



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено