Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 лютого

Виберіть українську

Тримаю в руках чек із супермаркету. На ньому поруч із цінами буває вибито коли афоризм, коли передбачення. Цього разу там звичайна банальність: «Діти — наше майбутнє». І раптом укотре без пафосу й надриву я розумію актуальний сенс цієї фрази: отак і треба боротися за українську мову — не законами, а дітьми.
Матеріал друкованого видання
№ 5 (481)
від 2 лютого

Днями обганяю маму із хлопчиком років п’яти-шести, до школи ще не ходить. Він діловито й повчально їй розповідає:
— Моя Батьківщина — Україна.
— Твоя Батьківщина — Україна? — перепитує мама, ніби вперше про це чує, але без надмірного подиву. — А яка столиця твоєї Батьківщини?
— Київ, — відповідає хлопчик.

Ні, він не повторює домашнє завдання, не розказує якийсь завчений текст, як ото дорослі люблять навчити дитину чого-небудь, а потім демонструвати її знайомим, наче екзотичну тваринку. Ні, хлопчик просто йде й розказує мамі щось нове, про що вона ще не знає. І для нього все просто: є його Батьківщина Україна, є столиця України Київ, ось є він, є його мама, є українська мова, якою він про це розповідає. Класичний і незмінний набір — Батьківщина, мати, мова.

Одна знайома російськомовна пара ще до Революції гідності свідомо перейшла на українську. Ці люди — справжні патріоти: уболівають за долю країни, за її майбутнє, і не на словах, а на ділі. Проте їхня дитина російськомовна. Батьки вирішили, що українську вона вивчить, коли підросте. А поки що російською дивиться мультики, читає книжечки, і навіть україномовна няня переходить із нею саме на цю мову.

Українська мова існуватиме, доки нею говоритимуть наші діти. Ми можемо як завгодно пишатися своїм знанням мови, мелодійною вимовою чи багатим словником, та найбільше, що можемо зробити для своєї мови, — виховати україномовних дітей. Очевидно, цю проблему не вирішити лише мовним законом, який частіше не виконуватимуть, ніж дотримуватимуть його букви.

Ми можемо як завгодно пишатися своїм знанням мови, мелодійною вимовою чи багатим словником, та найбільше, що можемо зробити для своєї мови, — виховати україномовних дітей

Треба послідовно працювати на україномовну комунікацію, створювати україномовне середовище, побут, контент. Наші діти повинні дивитися україномовні мультики й кіно, співати україномовних пісеньок, гратися з україномовними виховательками, читати україномовні книжки, слухати україномовне радіо й музику, вчитися в україномовних педагогів і навіть дражнитися україномовними дражнилками. І над цим усім треба працювати. Знімати ці мультики, писати ці пісні та книжки, вимагати від учителів спілкуватися з дітьми лише українською. Це якщо ви патріот і вболіваєте за свою мову.

Результати цієї боротьби не відразу бувають помітними, але оприявнюються вони анекдотично. Моя чотирирічна племінниця принесла з дитсадка пісеньку: «Намклубничноевареньеподнимаетнастроеньевместощейиманнойкашибудеместьеговсегда». Ні, я не забула розставити пробіли — це Меланка так співала незнайомою мовою. Дитина запам’ятала набір звуків, не розбиваючи його на слова і не розуміючи їхнього змісту (боюся, якби вона й розрізняла окремі слова, то «щі» їй геть нічого не сказали б).

Меланку не ховали від російської. Однак тато, мама, бабусі й дідусі, тітки й дядьки, сусіди й друзі в пісочниці — всі довкола говорили українською. Ні, дітей в україномовному садочку не примушували вчити цю пісеньку — то був лише музичний супровід до танцю. І от хочеться, врешті, щоб хтось написав хороші україномовні танцювальні пісеньки для дітлахів, щоб зняли альтернативу «Простоквашину» й «Маші та Ведмедю». Не одну-дві пісні, не один-два анімаційні фільми, а стільки, щоб дитина могла заповнювати своє дозвілля, а то й цілі вихідні дивитися мультики — з ким не буває. Меланка годинами здатна по 135-му разу передивлятися «Льодовиковий період» чи «У пошуках Немо» англійською. Так, вона знає англійську і вчить китайську, тому «Шоколадныеконфетынамзаменятвсеомлеты» для неї як щось інопланетне.

Читайте також: Обережно: бурульки!

Це, може, і довгий, але найдієвіший спосіб підтримати українську. Нашим дітям не треба буде складати іспити з «українізації» чи ховатися від мовного патруля, бо українська буде нормою їхнього щоденного життя і спілкування.

Закон потрібен, його ухвалять, він набере чинності. Та все одно не регулюватиме приватної сфери, а переможе та мова, якою послуговуватимуться не лише в державних документах і високих царинах, а й у побуті. Переможе не та мова, за яку ламають списи в політичних баталіях, а та, якою спілкуватиметься наступне покоління.

І якщо ви патріот, не поспішайте лізти на барикади в соціальних мережах, краще заговоріть до своєї дитини рідною мовою: заспівайте українську колискову, прочитайте українську казку, вивчіть український віршик. Батьківщину, матір і мову не вибирають. Хоча мову таки вибирають... батьки для дітей. Виберіть українську.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено