Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 грудня, 2016

Правила на мою користь

Стосовно Росії правила зовнішнього світу не діють. Тим часом Росія застосовує свої правила як хоче і коли хоче. Із 1991-го Росія прославилася участю в масштабних махінаціях із грошима МВФ, невиконанням боргових зобов’я­зань, воєнними злочинами в Чечні та Сирії, звільненням себе від міжнародного законодавства щодо захисту прав людини, кібератакою проти Естонії, провокацією війни в Грузії, анексією Криму та нахабною брехнею 2014 року про збиття малайзійського літака в повітряному просторі України. І сенсаційна липнева доповідь комісії Всесвітнього антидопінгового агентства теж не мала викликати подиву.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (474)
від 15 грудня, 2016

Чому так відбувається? Узагальнення особливостей національного характеру — справа ризикована, надто в епоху політкоректності. Однак обізнані дослідники з питань Росії давно б’ються над цією проблемою. Одним із провідних спеціалістів у зазначеній справі був Реймонд Ф. Сміт із Державного департаменту США, автор класичного твору про холодну війну «Negotiating with the Soviets» («Переговори з Радянським Союзом»).

Сміт пояснив, як нашарування марксистсько-лєнінської догми на феодальний менталітет царських часів визначило особливу світоглядну модель росіян. По-перше, Радянський Союз не вірив у переговори, де результат був би виграшним для всіх (бо такий досвід траплявся вкрай рідко). По-друге, повсюдна брехня — незмінний інструмент просування в суспільному та бізнесовому житті країни. По-третє, що найважливіше, правила є лише засобом стримування та боротьби з ворогами і супротивниками. Це означає, що можна як заманеться порушувати правила інших людей, а от відверто чи завуальовано — залежить уже від обставин. Моральних аргументів тут не існує. Натомість, якщо тобі випадає визначати правила, потурбуйся про те, щоб вони грали тобі на руку, і завзято забезпечуй їх реалізацію. Можеш гарно оформити їх, додавши до комплекту якісь процедури незалежного вирішення спорів та інші елементи адекватної правової процедури. Всі й так знатимуть, що це брехня, яку не варто сприймати серйозно.

Таким був радянський підхід. У світі Радянський Союз проповідував антиімперіалізм. У власній імперії практикував безжальні розправи над інакодумцями. Вдома закони та Конституція СРСР теоретично пропонували свободу і справедливість. На практиці ж радянська правова система заганяла людей у покору. Дисидентів карали за політичні злочини, а коли їх кваліфікували такими, яких не можна наймати на роботу, — за «паразитизм». Або запроторювали до психіатричних лікарень, де зомбували сильнодіючими препаратами.

Читайте також: Російські можновладці, як і їхні радянські попередники, переконані, що балачки про міжнародний порядок на основі правил — шарлатанство

Усі ці заходи вживалися строго в межах закону. Однак рішення приймали не судді й не лікарі, а їхні політичні володарі, які зазвичай давали інструкції в телефонному режимі. Ніяких документів — ніяких проблем.

Відтоді ідеологічна архітектура змінилася: нині ніхто в Росії не вивчає ідіотичної псевдофілософії діалектичного матеріалізму, що колись було обов’язково. Та колишні звички нікуди не поділися. Російські можновладці, як їхні радянські поперед­ники, переконані, що світ існує за вовчими законами, а всім заправляє здебільшого Америка, яка дбає про власні матеріальні та геополітичні інтереси. Балачки про міжнародний порядок, що ґрунтується на правилах, про дотримання прав людини чи владу народу — шарлатанство. Значення має лише влада. Америка колись тероризувала Кубу, і Росія може робити те саме з Україною.
Такий підхід застосовується не лише в геополітиці. Росіяни щиро вірять, що західні спортсмени теж махлюють, просто не попадаються. Може, вони розумніші, а може, дотримання правил справді вимагається вибірково. Допінговий скандал — це лише чергова санкція Заходу проти Росії як покарання за війну в Україні.

Це, безперечно, викривлений, але зовсім не незбагненний світогляд. Росіяни, яким доводилося працювати в Лондоні чи на Волл-стрит, мають усі підстави цинічно ставитися до міжнародної фінансової системи. Чому саудівським принцам, які експортують джихад, або африканським клептократам можна відмивати гроші, а кремлівським олігархам — ні?

Якщо Захід хоче, щоб Росія дотримувала його правил, непогано було б почати із сумлінного їх виконання самому. Кремль від того, може, і не зміниться, зате нас це, безперечно, зміцнить.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.