Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 лютого, 2011

«Їхні» та «наші»

У мене завжди викликало заздрість і вражало щирістю шанобливе ставлення американців до своїх президентів.

Уже чотири десятиліття поспіль третього лютневого понеділка в США відзначають День президентів. На жаль, перші українські президенти не можуть похвалитися такою повагою співгромадян

У мене завжди викликало заздрість і вражало щирістю шанобливе ставлення американців до своїх президентів. Допоки не звик, дивувало й те, що американці особливо не розрізняють теперішніх і колишніх господарів Білого дому, сприймаючи і тих, і інших як своїх сучасників. Зазвичай вони не вживають слова «колишній». Громадяни США сприймають теперішніх і колишніх господарів Білого дому як своїх сучасників.

За «змінним графіком» День президентів припадає у проміжок часу між датами народжень двох великих президентів – Джорджа Вашингтона та Авраама Лінкольна. Цього дня не працюють державні установи, американці розважаються з притаманним їм розмахом, купують з фантастичними знижками автівки, усе, що їм для потреби й до смаку. Розпродажі товарів у президентський день найщедріші після різдвяних. На телебаченні демонструють фільми, присвячені президентам, їхній ролі в національній історії. У різних штатах – різні традиції. У привілейованому становищі – Вірджинія, що подарувала Америці вісьмох президентів. З перших чотирьох троє були уродженцями цього штату. Натомість цьогоріч у Денвері (штат Колорадо), де не народився жоден президент, відбулася «президентська хода честі». Закликаючи мешканців міста і гостей взяти в ній участь, товариство з відзначення свята оголосило, що їх вітатимуть «усі 44 президенти». Традиції живуть і збагачуються без участі влади завдяки самодіяльності громадян. Конституція США чітко розмежовує функції трьох гілок влади: законодавчу, що належить Конгресу, судову, що належить Верховному суду та іншим федеральним органам правосуддя, й виконавчу, що покладається на президента. Вона не віддає переваги жодній. Тож особливе ставлення американців до президентської посади великою мірою пояснюється тим, що перші президенти Америки виявили себе видатними державними діячами й патріотами.

Джорджа Вашингтона називають «батьком нації», «першим у війні, першим у мирі і першим у серцях своїх співвітчизників». Як головнокомандувач Континентальної армії під час збройної боротьби за Незалежність він виявив себе смілим воїном і вмілим стратегом. Як перший президент – видатним державотворцем. Він створив важливий прецедент: відмовився у зеніті слави й популярності балотуватися на третій термін. Його приклад упродовж майже півтора сторіччя наслідували наступники.            Як вмілий дипломат він уникнув участі держави, що тільки-но з’явилася на мапі світу, у війнах в Європі і гарантував їй мир. Вашингтон передбачив, що у майбутньому США стануть могутньою потугою. Навіть у той драматичний період країна економічно процвітала, а її громадяни відразу відчули реальні плоди свободи. Рідко згадують про те, що Вашингтон очолив першу у світовій історії переможну революцію проти колоніальної імперії.

Його наступник Джон Адамс вважав, що незалежність – єдиний шлях позбутися утисків британської корони і брав активну участь у національно-визвольній боротьбі. Він виявив себе у сфері дипломатії, двічі був першим віце-президентом. А вже господарем Білого дому, опинившись на межі війни з Францією, відкинув войовничі заклики ура-патріотів і вирішив проблему за столом  переговорів. Джон Адамс увійшов в історію як фундатор концепції американського консерватизму.

На гранітному обеліску, під яким покоїться прах третього президента США, викарбувані написані ним слова: «Тут поховано Томаса Джефферсона автора Декларації Незалежності, закону штату Вірджинія з релігійних свобод і засновника Вірджинського університету». Ця епітафія надто скромна як для того, хто стояв  біля колиски нової держави, два терміни був господарем Білого дому і без єдиного пострілу вдвічі розширив територію країни, придбав у Наполеона за 60 мільйонів франків Луїзіану, запобігши французькій експансії. Натхнений ідеями європейського Просвітництва, він був найосвіченішим президентом в національній історії. Томас Джефферсон відомий передусім як  непримиренний ворог тиранії, фундатор ідей американської демократії, що передбачала й захист прав політичної меншості.

Четвертого президента Джеймса Медісона називають «батьком Конституції» за  особливу роль в роботі Конвенту, що відбувся 1787 року у Філадельфії. Він передбачав: «Розробляючи систему, що, як ми хочемо, існувала б століттями, ми не повинні забувати про ті зміни, що відбудуться за ці століття». Конституцію США, ухвалену майже два з чвертю століття тому, ніколи не переписували. Її дух і формулювання лишалися незмінними й  лише доповнювалися поправками, що віддзеркалювали зміни у суспільстві. Асоціативно виникає порівняння: в Україні вкотре за короткий час Конституцію перелицьовують знову. З єдиною метою – зміцнення авторитарної влади господаря Банкової.

У США, принаймні у перші десятиліття після здобуття незалежності, панувала не демократія, а елітократія. Під час президентських перегонів демос взагалі не брав участі у голосуванні, а відповідальність за долю новоствореної держави поклала на себе добірна в інтелектуальному і моральному сенсі цього слова верства суспільства. Перші американські президенти були вихідцями із освіченої заможної земельної аристократії, які сприймали владу не як самоціль, а знаряддя здійснення свого патріотичного обов’язку перед суспільством, що прагнуло свободи й незалежності.

Цей історичний експеримент виявився вдалим, але не має універсального практичного значення. Його неможливо застосувати в Україні, де під машкарою незалежності й демократії до влади прийшла самопроголошена «еліта», спотворивши це поняття. Точна назва створеного нею суспільного устрою відома з давніх часів. Це – клептократія. Влада крадіїв, які демагогією й подачками обводять навколо пальця демос. То що можна сказати про перших чотирьох президентів України?



Теги
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено