Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
7 липня, 2016

Сталося чудо

Чехи й словаки 25 років тому говорили про чудо. Територію їхньої країни після 23 років окупації покинув останній радянський військовий. Доти зазвичай діяло правило: хоч би куди ступила нога воїна СРСР, він там залишався. До радісної новини додалася ще одна неочікувана подія. Наступного дня після політичних переговорів 1 липня 1991-го в Празі повідомили про розформування пакту Варшавського договору.
Матеріал друкованого видання
№ 27 (451)
від 7 липня, 2016

Коли майже 48 років тому, в ніч із 20 на 21 серпня 1968-го, радянські танки й літаки разом із бойовими підрозділами Угорщини, Німецької Демократичної Республіки, Польщі та Болгарії вторглися в ЧССР, світові інформаційні агентства писали про реалізацію так званої доктрини Брєжнєва. У ній стверджувалося, що всі члени Варшавського договору мають обмежений суверенітет, а тому перебувають під захистом організації. Радянська пропаганда поширювала інформацію про інтернаціональну допомогу чехословацькому народу, у якого західні імперіалісти намагаються відібрати всі принади життя в соціалізмі. Та насправді кремлівське керівництво досягло давньої мети — окупації країни своїми військами, бо ж вона була остання між Західною Європою та СРСР, де ще не існувало радянських військових баз.

Інвазія та перебування радянської армії в Чехословаччині стали справжньою трагедією і шоком, наслідки яких чехи та словаки відчувають досі. Навіть через 25 років після виведення військ доводиться стикатися з наслідками міжнародного злочину. Наприклад, якщо поїдете до Північної Богемії, де діяв полігон «Ральско», на вас чекатиме прикра несподіванка. Посеред неймовірної природи й густих лісів окупаційні війська лишили по собі гори старої амуніції, отруєні й забруднені джерела питної води, сміттєзвалища, забиті старою поржавілою технікою, і ще багато чого. Ліквідація завданої природі шкоди вже обійшлася Чеській Республіці в понад 500 млн крон. У період окупації в цьому містечку в офіцерській квартирі жили два ставні хлопці — Володимир та Віталій Клички, тепер уже боксери зі світовим ім’ям. Їхній батько, офіцер, перебував тут на службі, але я не певен, чи впізнали б сьогодні брати давнє військове поселення.

Росія знову стала державою, яка не знає своїх кордонів, а прояви свободи в інших народів розглядає як власне приниження

Ми згадуємо історичні події, щоб повчитися на них, дізнатися, де ж саме зробили помилку наші предки. Події 25-річної давності, пов’язані з радянською окупацією Чехословаччини, оцінювати вже набагато простіше. За ці чверть століття у світі змінилося дуже багато всього: поширення набула теза, що в 1989-му Захід підставив Росії підніжку, витіснивши з гри й зашкодивши її інтересам. Розширення його (НАТО і ЄС) на Схід — це, мовляв, порушення обіцянки, даної Міхаілові Ґорбачову, а замість впливу Радянського Союзу на Центральну Європу ми дістали вплив Вашингтона й Брюсселя, що, на думку російської пропаганди, власне, те саме.

Погодитися з таким поглядом вельми складно. Невже нас замало навчили інші історичні події останніх 25 років? Адже той, хто захищає тезу про підніжку Заходу Росії, таким чином підтримує ідею формування світу відповідно до сфер впливу та заперечує роль вільного вибору. Наприклад, Чехо-Словаччини, країн Балтії чи тієї ж таки України, що вирішили вільно жити самі без тиску й нагляду Кремля. На початку 1990-х нарешті з’явилася можливість реалізувати це бажання.

Читайте також: Ветерани окупації

Сьогодні, на жаль, цього вже не вдалося б зробити. Перелом стався у 2008 році, коли Росія вчинила збройний напад на Грузію, захопивши Абхазію та Південну Осетію. Потім були анексія Криму в 2014-му та підтримка штучного сепаратизму в українських Донецьку й Луганську. Інакше кажучи, агресія Москви на Донбасі.

Росія знову стала державою, яка не знає своїх кордонів, а прояви свободи в інших народів розглядає як власне приниження. І реагує на них силою. Від держави, де при владі немає опозиції, можна очікувати будь-чого. А тепер поставмо запитання: чи відкликала б така країна своїх військових із Чехії, чи погодилася б утратити зону впливу без жодної їй заміни?

Читайте також: Як Чехію ділили

Розсварена Європа та США, заглиблені у свої внутрішні проблеми, лише стимулюють наростання амбіцій Москви, а це, окрім іншого, слугує чудовим інструментом введення в оману народів, що проживають у Російській Федерації. Влада в Кремлі презентує себе як захисницю всіх росіян на планеті Земля, проте насправді будує нелюдський диктаторський режим, який готується до нищівної війни.

Відтак не лишається нічого іншого, окрім підсилити Захід і дістати підтримку демократично настроєних росіян. Але чекати чуда цього разу не варто!



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.