Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 березня

За рибу гроші-6

Найпростіше нічого не робити. Хай воно йде, як іде, може, саме кудись вивезе. Це саме та «стратегія», яку впродовж двох останніх років демонструвала влада в усіх своїх ланках, вдаючи, ніби надзвичайно стурбована долею державної мови. Тим часом, як уже було сказано (див. Тиждень, № 1-2, 4, 6, 7, 9), мовна картина в Україні значно складніша й, головне, конфліктніша, ніж малюють собі ідеалісти, адепти постмайданної соціальної злагоди.
Матеріал друкованого видання
№ 10 (434)
від 10 березня

Про травми україномовних українців як у минулому, так і на нинішньому безхмарному етапі ми вже згадали, про нехтування їхнім природним правом теж. А як щодо російськомовних? Їх усе влаштовує? З чинним законом Ківалова — Колесніченка вони почуваються захищеними? Більш інтелігентні зависли в лінгвістичному міжчассі й намагаються принаймні на рівні намірів приєднатися до україномовного поля, хоча без достатнього підживлення у вигляді щоденного спілкування (адже ми реально живемо не в країні арифметичної більшості, а у вузьких, щоразу різних колах друзів, колег і знайомих), без підтримки медіа та культурного продукту це майже безнадійно. Менш інтелігентні тужать за СРСР з усіма його принадами, якщо вірити соціології, їх мало не третина — нічого собі злагода!

Чи зазнáє російська мова утисків в разі розширення функціонування української? Так, безперечно. Щоразу, коли дивитеся по телевізору програму українською, ви не дивитеся її російською. Коли слухаєте лекцію в університеті українською, ви не слухаєте її російською. Коли читаєте переклад нового американського бестселера українською, ви не читаєте його російською. І навпаки.

Читайте також: За рибу гроші-5

Пріоритетний статус державної мови не викликатиме опору тільки в разі, якщо, по-перше, підтримуватиметься наочними успіхами держави, політичними й передусім економічними, по-друге, якщо за ним читатиметься чітка політична воля. Прикладом можуть слугувати поодинокі проривні прецеденти: реклама, дублювання фільмів у прокаті й... більше похвалитися нічим! Квоти в телевізорі й на радіо ніяк не дотримуються, а відповідні наглядові органи не мають ані достатніх інструментів (ти ба, попередження Нацради, велике діло!), ані, якщо вже зовсім відверто, мотивації.

Пріоритетний статус державної мови не викликатиме опору тільки в разі, якщо підтримуватиметься наочними успіхами держави

Рецепти мовного «склеювання» країни відомі вже 200 років: армія, школа, церква, чиновництво. Зараз на місце церкви я поставив би ЗМІ. Але в усіх випадках ключ до вирішення проблеми в руках держави. Толерантність не слід плутати з імпотентністю. Демократія — це передусім дотримання прав більшості, а вже потім пошук компромісу з меншістю.
Посилатися на західний досвід треба теж обережно. Франція, наприклад, досі не підписала Європейської хартії регіональних мов, бо Конституційний суд постановив, що це суперечить ст. 2 її Основного Закону. Не підписала й не підпише. Півстоліття тому в канадському Квебеку внаслідок дискримінації французька мова більшості населення опинилася під загрозою витіснення. 1977 року, після тривалої боротьби, було ухвалено відомий Закон 101, який надає французькій статусу єдиної державної мови в провінції. Документ передбачає виняткове становище французької не лише в державних установах, а й у великому та середньому бізнесі, а також, зрозуміло, в освіті, рекламі тощо. Чверть англомовного населення була дуже незадоволена. Комітет із прав людини ООН визнав протиправними деякі положення Закону 101. Але канадську французьку було врятовано.

Читайте також: За рибу гроші-4

Мораль: робіть хоч щось! Тим більше що Ківалову й Колесніченку зараз не до того, а Russia Today брехатиме, як і брехала. Може, прокинутися, вийти із зони комфорту й колективного декламування «Садок вишневий коло хати»?
У країні оголошено кампанію масового вивчення англійської. Справа корисна, хоча наразі незрозуміло, яким буде практичний вихлоп, але ось закономірне запитання: хіба не напрошується бодай аналогічний проект ліквідації неграмотності стосовно рідної української?

Народний депутат попередніх скликань Олесь Доній задовго до Євромайдану, але цілком у майданному дусі розгорнув мережу безплатних курсів української для дорослих. На ентузіазмі. Знову на ентузіазмі. Як щодо державної програми?

Читайте також: За рибу гроші-3

Мені відомий лише один підручник української для російськомовних. Зразка 1991 року. Зеновія Терлака та Олександри Сербенської. Два видання. Сукупний наклад 10 тис. Один.

Ми весь час пояснюємо: схожість української та російської позірна та в деяких випадках облудна. Спробуйте без підготовки заговорити сербською або чеською. То як же ми можемо вимагати від російськомовних співвітчизників, особливо дорослих, особливо не надто лінгвістично обдарованих, перейти з понеділка на вівторок на державну? Як? Із яким результатом? Вам мало Азірова?



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено