Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
27 листопада, 2015

Негативна селекція

Кілька днів тому, випадково клацаючи пультом перед футболом (для інших цілей не вмикаю телевізор вже років 10), я дійшов простого й сумного висновку: нічого не змінилося на українському телебаченні. Навіть навпаки: темп негативної селекції дедалі більш наростає.
Матеріал друкованого видання
№ 46 (418)
від 19 листопада, 2015

Отже, у чому питання? Все так просто, що аж банально: російські серіали. Агресія Росії проти України розпочалася набагато раніше за появу «зелених чоловічків» у Криму, ще в середині 2000-х, коли російський бізнес масово ринув до української медіа-сфери.

Саме відтоді в українських каналів є власники-росіяни, хоча б на рівні міноритарних акціонерів, саме відтоді пішла мода на російських менеджерів та навіть адміністративний персонал, саме відтоді великі гроші залучили до професії купу безсовісних грошолюбів, які за зайвий зелений папірець і прямий ефір готові хоч Моторолу чи Гіві до чергового «сніданку для панянки» запросити. Важко сказати, наскільки цей процес був керованим і запланованим від самого початку, але Росія ним у результаті скористалася сповна.

Саме відтоді на українському телебаченні ставало дедалі більше російських низькопробних серіалів, що витісняли собою все хоч трохи адекватне та нормальне, включаючи документальну та розслідувальну журналістику, свій кінопродукт, навіть власні розважальні шоу. Якщо хтось недооцінює небезпеку цього фактора, особливо після півторарічної відкритої війни проти РФ, то даремно. Теорія гібридної війни якраз і побудована на тому, щоб населення теренів, у яких зацікавлений Кремль, постійно перебувало в необхідній йому ментальній та інформаційній матриці «русского міра». Абсолютно не потрібно включати агресивну пропаганду на кшталт тієї, що була запущена взимку 2014-го. Цілком достатньо щовечора занурювати мільйони людей у російську реальність шляхом окупації телепростору — і тоді, коли раптом щось почне їх виривати звідти, вони інстинктивно почнуть вважати це загрозою та злом. Ось вам спрощена схема того, як в Україні народилася «вата». І це схема, завдяки якій на українському ТБ почалася негативна селекція, внаслідок котрої з нього почало зникати все унікальне, цікаве, таке, що спонукає до пізнання, та навіть просто оригінальний розважальний продукт.

російські серіали знову почали переможно крокувати екранами країни, знову сотні тисяч, якщо не мільйони, громадян щовечора дивляться одноклітинні історії про російських ментів

Але о’кей, скажете ви, це ж справи давно минулих днів, тепер-то вже пройшло майже два роки після перемоги Революції гідності, тисячі українців загинули на фронті, мільйони стали біженцями. Як це нічого не змінилося на телебаченні? А українські прапорці, а написи «Єдина країна — Единая страна»? А репортажі з фронтів, а фільми про Майдан та АТО, а серіал «Гвардія» (до речі, де продовження?), а відсутність баскова-кіркорова тощо?

Так, усе це було перші півроку, щонайбільше рік після Майдану. Так, тоді й справді українське телебачення видозмінилося. Але інерція Майдану не в останню чергу намаганнями Банкової почала спадати. Тоді як жодної реальної діяльності з наповнення масовим українським контентом ефірів так і не було. Держава так і не зробила однієї простої й дуже важливої речі: не подбала, щоб виробництво українського продукту в медіа-сфері стало вигіднішим, що є єдиним ефективним засобом впливу на цю сферу в демократичному суспільстві. Наприклад, знизивши податки для україномовного телепродукту чи хоча б українського походження.

Що, своєю чергою, могло б зламати усталену з тих-таки 2000-х тенденцію, коли українським телеканалам набагато вигідніше закупити російське «мило», ніж виробляти чи знімати щось своє.

Тим часом криваві жахи війни змушували обивателів, які і є головними глядачами ТБ, закриватися у своїх мушлях від страшної правди. І «тєлєк» дуже чітко, слід віддати належне російським менеджерам та їхнім виученикам, виокремив цю тенденцію. Вже з Нового року почалися перші сигнали того, що ТБ починає працювати у звичному для себе режимі: «російське мило» — «франшиза розважального шоу», куплена теж у РФ. Час від часу й Басков став проскакувати. А російські серіали знову почали переможно крокувати екранами країни, знову сотні тисяч, якщо не мільйони, громадян щовечора дивляться одноклітинні історії про російських ментів, велике кохання з ментами та гебешниками, що насправді не такі вже й погані хлопці, знову чесні російські прокурори за законом (не те що в нас) судять як на підбір огидних і противних злочинців (а те, що прізвище в них Петренко — Шевченко — так то просто художній вимисел, не більше).  

Негативна селекція мізків українців безупинно триває. І що її може зупинити, наразі не зрозуміло. Адже допоки ТБ не може заробляти на власному продукті, воно зароблятиме на продукті російському. Про патріотизм говорити зайве — it’s just only business.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено