Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
17 жовтня, 2015

Місія: переконати опонента

Щоб виграти суперечку, cпершу слід зрозуміти справедливі аргументи протилежної сторони. Потім спробувати осмислити, як опонент розглядає проблему й чому саме так, а не інакше. Цей підхід міг би покласти край перетворенню дебатів про політику щодо путінської Росії на беззмістовні сварки.
Матеріал друкованого видання
№ 41 (413)
від 15 жовтня, 2015

«Яструби» (серед яких і я сам) мають визнати, що не всі «голуби» — маріонетки Кремля. Припущення про скочування Росії в реваншизм і автократію, які звучали від нас, путінофобів, не раз виявлялися правдивими. А практика Заходу видавати бажане за дійсне лише погіршила, а не покращила ситуацію. Навіть переживаючи занепад, Росія становить загрозу для України та інших прикордонних держав, на долю яких випав непропорційно великий тягар ризиків і яким ці ризики обходяться дуже дорого. Оскільки російські гроші й тактика в дусі «поділяй і володарюй» підкосили рішучість Заходу, часто трапляється думка, що кожен, хто не підтримує жорсткого курсу проти Кремля, керується якимись прихованими мотивами.

Та, коли президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер критикує політику Європи щодо Росії, як він робив це минулого тижня, відразу таврувати його як московського поплічника не варто. Адже кожен може помилятися, причому щиро: наприклад, вважати, що в Росії почався тривалий занепад, а тому більше уваги зараз треба приділити Китаю; що, попри все, нинішній режим у Москві напевне не гірший за потенційні альтернативи, а дальше напруження у відносинах між Заходом та Росією означає виключно небезпеку.

Ми не переможемо, не переконавши інших людей у власній правоті, а отже, мусимо належно пояснювати свою позицію

Так само й ті, хто щиро підтримує обережнішу політику щодо РФ, не повинні пасивно підхоплювати «віруси» кремлівської пропаганди. Україна не фашистська держава. Російські вибори (референдуми та опитування) несправжні. Експансія НАТО була аж ніяк не пов’язана із зарозумілістю Заходу. Критики Кремля не конче русофоби.
Недоречні тут і максималістські позиції. Думати, що росіяни потай прагнуть демократії західного зразка або що режим Путіна зазнає краху за кілька місяців, зручно, але хибно. Тому, хто закидає опонентам видавання бажаного за дійсне, варто бути обережним, щоб і самому не почати робити те саме. Та й реалісти мають поглянути дійсності у вічі: Україна — реальна країна, населена реальним народом. Немає сенсу вдавати, ніби такої не існує або ж ніби її можна запроторити до якогось загону з колишніх радянських республік на чолі з Росією.

Читайте також: Що думає Путін

Обидві сторони схильні пере- або недооцінювати мілітарну обстановку. Твердження, що НАТО лишень реагує на залякування й лобіює інтереси військово-промислового сектору, свідчить про нехтування фактами. Навіть аналітики, які тверезо дивляться на реальність, визнають, що у військовому плані Росія поводиться дедалі загрозливіше. Владімір Путін погано поінформований і нерозважливий лідер. Хоча й не перебільшуймо. Країни Балтії не стоять на межі російського вторгнення або диверсій «зелених чоловічків».

Насправді між «яструбами» й «голубами» дедалі менше підстав для незгоди. Частково через те, що Путін розчарував людей, готових видати йому кредит довіри, частково — бо ЄС, НАТО й Адміністрація США, хоч і трохи запізно, почали реагувати на російську загрозу.

Читайте також: Альтернатива НАТО

Візьмімо хоча б енергетичну безпеку. Перший газопровід «Північний потік», що мав сполучити Росію та Німеччину через Балтійське море, був сприйнятий як екзистенційна загроза Польщею та деякими іншими країнами. Тепер, коли Європа має більш лібералізовані й краще інтегровані газові мережі, пропозиція щодо нарощення потужності труби видається менш суперечливою. Можна цілком раціонально сперечатися щодо плюсів і мінусів проекту. Так, це погана новина для України, яка втратить прибутки від транзиту. Та з огляду на колишню поведінку Києва прагнення європейських держав диверсифікувати шляхи газопостачання досить зрозуміле.

Особисто я, беззаперечно, симпатизую «яструбам». Але ми не переможемо, не переконавши інших людей у власній правоті, а отже, мусимо належно пояснювати свою позицію.

----------------------------------------------

Під час візиту 9 жовтня до німецького міста Пассау, яке стало основ­ним транзитним хабом для мігрантів та біженців, що хочуть залишитись у ФРН, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер сказав, що ЄС має відновити «практичні відносини» з Росією і не дозволяти Вашингтонові «диктувати» європейську політику щодо останньої. Ішлося, зокрема, про те, що Барак Обама раніше назвав її звичайною «регіональною потугою». «Ми маємо докласти зусиль для практичних відносин із Росією, — заявив Юнкер. — Це не дуже привабливо, але так мусить бути; так, як є нині, тривати не може». Водночас він закликав Москву до серйозної зміни політики, бо «те, як вони діяли в Криму та Східній Україні, неприйнятно».



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено