Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 вересня, 2015

Книжка як зброя

Публікація нової книжки, особливо іноземною мовою, зазвичай свято для автора. Однак у моєму випадку новина про те, що московське видавництво «Алгоритм» випустило дві книжки під моїм ім’ям, вразила і здивувала. Вони називаються «Как Запад проиграл Путину» і «С Путиным или без? Что ждет Россию через десять лет». Обидві вони стали сюрпризом і для мене, і для моїх агентів із Rogers Coleridge and White, які 30 із гаком років займаються іншомовними виданнями моїх попередніх книжок.
Матеріал друкованого видання
№ 33 (405)
від 20 серпня, 2015

Я не єдиний, хто дістав такий несподіваний і небажаний комплімент. Мій колега Люк Гардінґ, колишній московський кореспондент лондонської The Guardian, а також мій друг, ветеран холодної війни й журналіст Дон Дженсен так само з подивом виявили книжки свого авторства. Одне видання-сюрприз було підписано навіть ім’ям Генрі Кіссінджера.

Такий учинок, що, вочевидь, є до того ж піратством стосовно авторського права, складно пояснити. Дві «мої» книжки — це збірки інтерв’ю і статей, опублікованих в інших виданнях. Можу помилятись, але навряд чи «Алгоритм» багато заробить на цьому. Я опублікував російською свою першу книжку «The New Cold War» («Нова холодна війна»), але продавалася вона скромно. Навряд чи зусилля, вкладені у збірку і переклад менш вагомих текстів, окупляться більшими продажами.

Тож імовірніше, що видавництво має пропагандистські цілі. В анотації на його сайті написано, що «Лукас висловлює погляди тієї частини британського істеблішменту, яка негативно настроєна щодо політики режиму Путіна». Кремлівська пропагандистська машина прагне зобразити Росію фортецею, яка опинилася в облозі злих зовнішніх сил. А що може проілюструвати цю тезу краще за публікацію збірки висловлювань пса британського істеблішменту, який йому підгавкує?

Британські автори з подивом виявляють свої книжки, опубліковані російськими видавництвами

Натомість один мій мудрий друг із Вашингтона має інше пояснення. У статтях я часто наголошую, що Захід недооцінює загрозу путінської Росії. Відверто кажучи, вважаю, що ми програємо. Ми не усвідомлюємо впливу російської пропаганди й російських грошей у західній політиці, а також масштабу й темпу нарощування військового потенціалу РФ, особливо коли йдеться про ядерну зброю.

Мої слова адресовані представникам Заходу, які навіюють самозаспокоєння, повторюють, що «військового вирішення немає», і впевнені: нам лишень потрібно знайти виграшне для всіх сторін рішення, яке влаштує Росію. Однак із погляду Кремля мої слова звучать як хвалебний гімн останньому. Мовляв, Путін перемудрував Захід, сильна, об’єднана Росія перемагає слабких суперників, між якими немає злагоди і які загнивають. Зрештою, може, й справді одна-дві книжки, які змальовують саме таку картинку в переконливих барвах, не зашкодять.

Читайте також: Побачити справжні проблеми

Варто зауважити: я, окрім іншого, стверджую, що Захід програє не через слабкість, а через брак волі. Дивлячись на $40 трлн сукупного ВВП країн НАТО і ЄС, складно уявити собі, як може Росія з її нафтодоларовою економікою, котра скорочується, і $1,7 трлн ВВП бути серйоз­ним викликом. Зброя Кремля — це в кращому разі швидше несподівані випади, блеф та викручування, ніж реальна сила. Сумніваюся, що будь-яке російське видавництво зацікавиться в гучній публікації такої тези.

Підозрюю (і сподіваюся), що цей випадок, зрештою, не більше ніж «примітка» великої історії. Зараз я працюю над новою книжкою «Cyberphobia» («Кіберфобія»), що вийде наприкінці серпня. Не розкриватиму всіх таємниць, одначе там буде порушено питання довіри, ідентичності, анонімності й принципів управління інтернетом. Можу лише сказати, що Кремлю вона дуже не сподобається.

-----------------

Серед інших книжок, які вийшли в «Алгоритме» під іменами відомих західних журналістів, «Никто, кроме Путина» Люка Гардінґа, «Путин и США» Дональда Дженсена, «Понять Путина» Генрі Кіссінджера. Загалом серія «Проект Путин» із 24 видань. Невдовзі після того журналісти почали відрікатися від книжок і звинувачувати компанію в порушенні авторських прав. Коли по пояснення до директора видавництва Сєрґєя Ніколаєва звернулося «Эхо Москвы», він заявив, що, наприклад, книжку, яку приписують Гардінґові (вибірково перекладені уривки з його «Mafia State», а також кількох інтерв’ю та статей із різних ЗМІ з передмовою журналіста Ісраеля Шаміра), надрукували без згоди автора, бо не змогли його знайти. До речі, у 2011 році Гардінґу заборонили в’їзд до Росії. Офіційна причина — неодноразове порушення правил роботи іноземних журналістів на території РФ. Але в The Guardian — виданні, для якого працює автор, — припустили, що рішення пов’язане з публікаціями, де він називав Росію за прем’єрства Путіна «мафіозною державою». «На тлі конфлікту між Росією та Україною, а також між Росією (так званим русскім міром, який ми підтримуємо своїми виданнями) й західними «демократіями» ми, очевидно, потрапили під перехресний приціл великої політичної боротьби», — реагує на скандал видавництво на своєму сайті.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено