Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 липня, 2015

Не менти

У радянській побутовій культурі було прийнято лякати дітей міліцією. І сьогодні, буває, зустрінеш на вулиці бабусю, колишню комсомолку й ударницю, яка запросто може пригрозити неслухняному онукові: «От зараз тебе дядько міліціонер забере!».
Матеріал друкованого видання
№ 27 (399)
від 9 липня, 2015

Для країни, де кожен третій сидів, а кожен четвертий стеріг, мент страшніший за будь-якого бабая. Дорослішання відбувалося від дитячих страшилок про грізного дядька у формі й зі свистком до підліткового «атас, мусора!», коли кожен міський пацан у своєму дворі охоче вчився блатних премудростей і насамперед оминати правоохоронців десятою дорогою. Корисна, до речі, навичка, адже не знати, з яких часів і до сьогодні юнак чи група юнаків – потенційні жертви для патруля. Молодий, отже, підозрілий. Пригадую, якось студентами в 1990-х вешталися з хлопцями нічним Києвом: «Ану стоять, наркомани! Вивертайте кишені», – звісно, це були не гопники, а черговий наряд міліції. – «Ми не наркомани!» – «А от зара’ побачимо. Вася, підкинь тому грамотному грамульку», – сержант жартував. Є такий відомчий гумор: показати, що він, при погонах і кийкові, господар становища, а ти без п’яти хвилин табірний пил.

Такий тривіальний діалог із патрулем – варіант light, якихось кілька хвилин неприємної компанії. Якщо документи при собі й у порядку, гуляєш далі. Це коли «дядьки-міліціонери» добрі. Деко­­му, як Ігореві Індилу, зустріч із ними коштувала життя…

Дивіться також: У столиці склали присягу перші українські поліцейські

Агресивний невіглас із узаконеною монополією на насильство – ось ким був радянський і пострадянський міліціонер. Траплялись і винятки, яким, щоправда, так і не вдалося зламати систему. Аж ось буквально за кілька місяців старого «доброго» мента заступає голлівудської зовнішності поліцейський. І не якийсь там «імпортний», а наш співвітчизник. Вразливі до зовнішніх ефектів громадяни впадають в екстаз: одних дратує «американська» форма, заробітна плата й загалом здоровий вигляд емвеесників; інші, навпаки, впевнені, що злочинці розбіжаться від самої усмішки нових правоохоронців чи від гучних сирен, які тепер кияни стали чути дедалі частіше.

Прозора діяльність наразі є головною якісною відмінністю поліції Києва. Утім, звіти про кілька діб чергувань не привід для серйозних висновків. Го­лов­не, щоб показова публічність не була скороминущою, адже більшість починань в Україні мали гарну упаковку і зрештою зійшли на пси. 10 років тому Вік­тор Ющенко вже ліквідовував ДАІ, а форму столичних міліціонерів прикрашали помаранчевими стрічками. Результат відомий. І річ не стільки в самому МВС чи його керівництві, скільки в суспільстві, котре може втратити пильність і, зачароване зовнішніми спецефектами, не здійснюватиме нагляду за роботою правоохоронців. А ми знаємо, що чесний громадський контроль часом може бути ефективнішим за прокурорський.

Без ланцюгової реакції реформ у правоохоронній системі київська поліція може перетворитися на таке собі «потєшноє войско»

Перед поліцейськими постає і постане ще сила-силенна спокус. Громадяни, що намагатимуться «домовитись», бізнесмени та колеги із суміжних відомств, які пропонуватимуть «порєшать». Чи захистять від цього нова модерна форма, присяга на Софійській площі й заробітна плата 8 тис. грн? Найбільші хабарі брали не постові міліціонери. Як казав один сержантик, службове «покриття» котрого сягало стихійного ринку: «Мені багато не треба, але свою пачку Camel щодня з того базарчика маю». Так, новому поліцейському вистачить своїх кревних і на Marlboro, але чи зменшиться від того корупційний апетит прокурора чи судді – людей, які за всіх правителів отримували чималі оклади й надбавки, однак це не заважало їм просто в кабінетах брати тугі конверти з доларовим кешем. Чи заважає щось сьогодні?

Дивіться також: "Есть чо?": дуже нова поліція

Існування поліції західного штибу в потворному організмі каральної за своєю суттю системи – це щось із галузі імунології. Годі гадати, як поведуться віруси й антитіла і яких мутацій чекати від взаємного поборювання. Суто формально, з погляду правильного «копа», Київ переповнений правопорушниками: кожен, хто палить на зупинці громадського транспорту чи нецензурно лається вголос, є потенційним «клієнтом» поліцейського. «Старі» міліціонери просто ігнорували дрібні й безперспективні в сенсі отримання «приварку» інциденти. Новим, щоб працювати на повну силу й у масштабах країни, мабуть, не під силу бодай оцінити той обсяг роботи, який чекає на них у разі сумлінного виконання службових обов’язків. Без ланцюгової реакції реформ у правоохоронній системі київська поліція може перетворитися на таке собі «потєшноє войско», яке задовольнятиме естетичні смаки киян і гостей столиці, створюватиме ілюзію європейськості. Тобто слугуватиме черговою димовою завісою для імітацій, до яких має неабияку слабкість нинішня влада.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено