25 червня, 2015

Новий оборонний альянс

Країни Балтії – це іспит на надійність НАТО. З огляду на географічне положення їхню безпеку в кризових умовах важко зміцнювати без допомоги Швеції та Фінляндії, що не входять до Альянсу. А якщо відверто, то неможливо, якщо тільки Захід не готовий відповісти на російське вторгнення чи будь-яку провокацію з ядерною зброєю. Вибір сьогодні непростий: або кінець НАТО, або ризик Третьої світової війни.
Матеріал друкованого видання
№ 25 (397)
від 25 червня, 2015

Владімірові Путіну це добре відомо. Тож він систематично провокує країни регіону, раз по раз акцентуючи на відносній потужності РФ. Не так давно Росія викрала співробітника контррозвідки Естонії. Вона погрожує ядерною зброєю і проводить відповідні імітаційні навчання. А ще застерігає Швецію і Фінляндію від самої думки про вступ до НАТО. Проти країн Балтії ведеться безжальна пропагандистська кампанія. Росія імітує удари ядерних бомбардувальників, а її військові літаки кружляють регіоном із вимкненими транспондерами, наражаючи на небезпеку, зокрема, пасажирські лайнери.

Росія перемагає завдяки слабкості Заходу. І слабкість ця добровільна, а не вимушена. Загальний ВВП північної п’ятірки (Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії та Швеції), балтійської трійці (Естонії, Латвії та Литви) й Польщі сягає $2,3 трлн, тобто на третину перевищує російський ($1,7 трлн). Навіть їхній сукупний оборонний бюджет є досить значним – $33 млрд. Як єдине ціле вони були б неабиякою силою – більш ніж відповідною РФ.

північноєвропейські та балтійські країни і Польща можуть активніше обмінюватися розвідданими і співпрацювати в питаннях військового планування

Одначе ПБП9 – так я називаю їх у доповіді, яку готую для Центру досліджень європейської політики (CEPA), бракує єдності. Між ними чимало розколів: на членів і не членів НАТО або ЄС, великих і маленьких, багатих і бідних, «халтурників» і тих, що не економлять на армії (вимогу НАТО про оборонний бюджет на рівні 2% ВВП виконують тільки Польща й Естонія).

Бракує поміж них і довіри. Швеція та Фінляндія не проти співпраці з Альянсом, однак навряд чи вступлять до нього найближчим часом. НАТО не відкидає взаємодії зі Стокгольмом та Гельсінкі, однак лише до певної межі. У випадку кризи воно не може розраховувати на країни, що не входять до його складу. Польща – найбільша потуга в регіоні – побоюється, що захист сусідів підірве її власну безпеку. А ті, у свою чергу, остерігаються, що наступний уряд у Варшаві скотиться до гри на публіку й непередбачуваності.

Словом, кожна із країн ПБП9 має виправдання, щоб не робити регіональну оборонну співпрацю власним ключовим пріоритетом. Як наслідок, вони слабкі, а ймовірність війни зростає.

Читайте також: Час прокидатися

Збільшуються й шанси Росії на стратегічний прорив. Якщо вона успішно атакує або підірве безпеку країн Балтії, шкода, заподіяна порядкові європейської безпеки захопленням української території, стане непоправною. Скромність США в Балтійському регіоні теж справить масштабний і катастрофічний вплив на захищеність усього світу (хто довірятиме Вашингтону в Азії, коли він махне рукою на своїх давніх і близьких союзників у Європі?).

Усього цього можна уникнути. У моєму звіті йдеться про те, що ПБП9 може значно активніше обмінюватися розвідданими і співпрацювати в питаннях військового планування, спільних закупівель зброї, а також навчань.

Це вимагатиме болісних змін. Польщі доведеться почати серйозно сприймати дрібніших сусідів. Країнам Балтії – погодитися на залучення партнерів із-за меж НАТО до їхньої оборони. Швеції та Фінляндії – поглибити взаємну співпрацю і взаємодію з Альянсом. А йому – покласти край філософським розмірковуванням про небажану залежність від країн – не членів. Загроза Росії наростає – і вибір тут невеликий.

Читайте також: До гібридної війни ми не готові

ПБП9 може перетворитися на життєздатну безпеково-оборонну структуру лише під проводом Америки. Наразі вона є найважливішим партнером для всіх країн регіону. Тож за покликом США вони відмовляться від своїх улюблених табу й забобонів. Що активніше Вашингтон конструюватиме європейську безпеку, то меншою буде відповідальність його самого як її фундаменту.