Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
11 червня, 2015

Питання смаку

Давно такого сорому не почував – ніби це я сам учинив щось ганебне. «Документальний» (умовно, в лапках) фільм про Міхеїла Саакашвілі «Грузинський гастролер», що його показали на «1+1» у самісінький прайм у День журналіста, а потім іще аналогічний сюжет у недільному випуску ТСН позначили новий етап розвитку вітчизняного телебачення.
Матеріал друкованого видання
№ 23 (395)
від 11 червня, 2015

 Точніше його усвідомлення суспільством: воно остаточно зрозуміло, що ЗМІ, незалежних від власника, в нас немає. Теж мені відкриття!

Прем’єра на «плюсах» під рубрикою «Українські сенсації» справді обурила як невтаємничену публіку, так і колег. Особливо у день, коли всі вітають їх зі святом професійної честі, гідності, відповідальності, неупередженості й інших чеснот. У чому, власне, casus belli? Департамент розслідувань популярного телеканалу підготував матеріал на суспільно значущу тему: посада керівника однієї з найважливіших і найпроблемніших областей України, безумовно, заслуговує на те, щоб зважити всі плюси й мінуси призначенця.

Чи мають журналісти як «санітари лісу» витя­­гати на світ Божий усі скелети з номенклатурних шаф? Та це їхній святий обов’язок! Чи мають вони зазирати під простирадло й у тарілку (у цьому разі в келих) об’єкта своєї уваги? Питання смаку. Чи має це робитися кваліфікова­­но? У тім-то й річ: відомий політичний ог­лядач Вахтанг Кіпіані, який однако­­во добре знається як на українських, так і на грузинських реаліях, пише на своїй сторінці: «Під виглядом незалежних експертів і жертв режиму Саакашвілі [автори філь­­му] «впарили» аналоги професора економіки Вітренко (Сіґуа), жертви переслідувань хунти Калашнікова (Ґоґічаїшвілі), прес-секретаря Кравчука (Сакварелідзе), генсека ліваків Симоненка (Шатберашвілі), переслідуваного екс-урядовця й інтелектуала Табачника (Хаїндрава), радника Віктора Януковича (Хухашвілі), незалежного політолога Погребинського (Арешидзе)...»

Роблячи вигляд, що вони віддають належне успішним реформам у Грузії, безіменні  розслідувачі перелічили «злочини» колишнього президента точнісінько за темниками своїх колег із московських каналів

Роблячи вигляд, що вони віддають належне успішним реформам у Грузії, безіменні (так у них заведено) розслідувачі перелічили «злочини» колишнього президента точнісінько за темниками своїх колег із московських каналів, для яких Саакашвілі є предметом багаторічного медіа-кілерства. Він, мовляв, саджав, убивав, викрадав і катував своїх політичних опонентів, накрав статків із державної кишені, придушив свободу слова. І найважливіше: так зване грузинське диво є не чим іншим, як показухою, а за блискучою вітриною реформ ховаються злидні й економічна руїна. Усе це зухвало, по-хамськи, без доказів, без жодних ознак розслідування як такого, тільки швидкий монтаж картинок і свідчення «експертів» (див. вище). А головне – стиль, стиль! Костя Ернст і Діма Кісєльов мають пишатися своїми київськими учнями.

Припускаю і навіть вірю, що Саакашвілі не янгол, але навіщо ж так? Не треба довго вираховувати, що матеріал не міг вийти без прямої вказівки найвищого начальства, у цьому разі конкретно власника групи «1+1» Ігоря Коломойського. Так демонстративно підставитися журналістів і менеджмент може змусити тільки це. Що ж, право господаря, адже, зрештою, саме заради таких випадків він і утримує медіа-ресурс. А ви думали навіщо? Ігор Валерійович сприйняв президентську атаку останнього часу на його (як і інших олігархів) активи та вплив як особисте й кинувся в бій з усім притаманним йому темпераментом, не обираючи засобів. Ну а смак? Для завсідників вищих ряд­­ків у списку Forbes це ніколи не було проблемою.

Читайте також: Прощавай, залежносте

А журналісти, вони як це сприйняли? Припускаю, що по-різно­­му, але ось що пише в соціальній мережі багаторічний репортер із репутацією Марія Васильєва з ТСН: «Колеги, навіщо вам це? Після Майдану у вашому ставленні до таких речей нічого не змінилося? Вам пояснити, як реагувати на такі завдання? Просто кажіть «ні». НІ. Ми пережили набагато страшніші часи. В нас стріляли, на нас чатували тітушки в темряві, нас били, нам погрожували. Зараз наші колеги ризикують у зоні бойових дій значно важливішими речами, ніж острах бути звільненим з роботи. Кажіть «ні». Це просто». Краще не скажеш.

У часі весь цей галас збігся з однією значно менш гучною новиною: семеро репортерів різних видань напередодні професійного свята відмовилися від державних нагород. Вони не робили зі свого жесту сенсації, просто виходили з переконання, що журналіст має зберегти незалежність, передусім від влади. Припускаю навіть, що це крайнощі, залежність досягається дечим іншим, однак досі в нас таких зразків поведінки не спостерігалося. Це означає, що серед представників цеху достатньо тих, для кого заяложені поняття честі, репутації, поваги до себе, зрештою, смаку не є порожнім звуком. Уже непогано. 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено