Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 травня, 2015

День перемоги над свободою

…Лендкрузер із георгіївською стрічкою під лобовим склом і «Спасибо деду за победу!» на задньому припаркований у дворі на єдиній доріжці, що веде до під’їзду. Той самий дід клигає з найближчого магазину із пакетом кефіру та буханкою найдешевшого хліба й, чортихаючись, намагається протиснутися до під’їзду. Водій, якого від патріотизму аж розпирає, ліниво спостерігає, час від часу даючи старому вказівки, як йому не подряпати цінний транспорт.
Матеріал друкованого видання
№ 18 (390)
від 7 травня, 2015

…Російські неоопричники – казакі, прикрашені поверх вигадливих аксельбантів тими самими стрічками, – здійснюють рейди нічними клубами на предмет з’ясування збереження там православних традицій.
…Тут і там вулицями Москви крокують діти в камуфляжі й із георгіївськими стрічками на грудях.

…Міністр оборони в припадку патріотизму пише у Twitter веселий жарт про те, що треба б до Європи в’їжджати не на мотоциклах, а на танках. Васали радісно гогочуть, банда байкерів «Ночные волки», яких не пустили до Європи, погрожує «Ужо тебе!».

…Свою присутність на святкуванні 70-річчя Перемоги підтвердили глави Індії, Китаю, Північної Кореї, Куби, Монголії, В’єтнаму. Решті в близькому майбутньому покажуть, де раки зимують, підрісши, діти в камуфляжі...

Країна, окутана чорно-оранжевими стрічками, біснується, кривляється, улюлюкає в патріотичному припадку. Росія, добротно вгноєна півторарічною ненавистю до України, Європи й Америки, зімкнулася навколо нової «духовної скріпи» – ювілею Перемоги. Світле й сумне свято, яким годиться бути цьому дню, перетворилося на Лису гору, на котру злетілася мислима й немислима нечисть. 70-річчя Перемоги здуло всю лузгу у вигляді сумнівів і залишків здорового глузду, оголивши головну складову російського «патріотизму» – великодержавну гордість великоросів, замішану на жорстокому презирстві до всього інакшого й живого.

Росія, добротно вгноєна півторарічною ненавистю до України, Європи й Америки, зімкнулася навколо нової «духовної скріпи» – ювілею Перемоги

Майбутнє свято замість демонстрації мирних устремлінь перетворилося на свою протилежність. Сакральне «дедывоевали» вдарилося об землю й обернулося грізним попередженням. «Дедывоевали» принаймні ще недавно означало пам’ять, на котрій, як на фундаменті, мало будуватися мирне життя внуків, що обіцяли дідам не зрадити їхнім завоюванням. Нинішнє «дедывое­вали» – це стоп-сигнал, гальмо, що загрожує зупинкою будь-якого руху не в той бік. Мовляв, майте на увазі, наші діди воювали і в результаті всьому світу показали, хто тут головний. А ми, внучата, за цей час узагалі ядерною зброєю обзавелися, тож сидіть тихо. Сьогоднішнє «дедывоевали» – презирливий вихлоп у бік Європи, звільненої Радянським Союзом від коричневої чуми. До речі, слово «союзники» практично зникло з переможного лексикону – це наше і тільки наше свято. В офіційних виступах владоможців нема-нема та й промайне думка про те, що союзники воювали тільки заради власної вигоди, власного звільнення від нацизму, а Радянський Союз дбав про весь світ. Та й за великим рахунком ніякими переможцями союзники не були, радше навпаки, наступниками Гітлера, а європейський лібералізм – рідний брат нацизму. І їхні, американські та англійські, «дедывоевали»  – воювали вони лише зі шкурного інтересу, а синки і внуки швиденько відразу після війни пішли не тією стежкою.

Слухняний російський народ нічого цього бачити й знати не бажає. Пам’ять у народу дуже химерна: де має бути довга, виявляється короткою, а там, де треба б бути коротшою, розтягується. Ось, скажімо, хай там скільки втовкмачуй російському громадянину, що ніколи георгіївська стрічка не була символом перемоги, що її вигадав як величезний піар-проект Владіслав Сурков у 2006-му, не хочуть вірити. Розкажуть про те, що стрічку запровадила Єкатєріна II в 1769 році під час російсько-турецької війни, що потім вона додавалася до ордена Слави та медалі «За перемогу над Німеччиною», і посміхаються: «Що – з’їв? Який такий Сурков? Дедывоевали з цією стрічкою». Зате звістку про те, що прийнято рішення не пускати ветеранів на парад Перемоги в Москві 9 травня, середньостатистичний громадянин сприйняв на диво спокійно. І правда: Москва не гумова.

Серед волелюбних людей у Росії (так-так, такі ще лишилися, хоч як дивно) настійливою нотою звучать побоювання, що Росія дедалі більше стає схожа на СРСР зразка 1937 року. Але, хоча розстрілювати ще не почали, думається, становище з мізками тут зараз набагато гірше. У 1937-му в країни хоч ще не було досвіду тотального сталінізму, але був уже всепроникний страх, породжений 1917-м, громадянською війною, розкуркуленням і репресіями. Народ скандував «Слава великому Сталіну!» і «Розстріляти як скажених собак!» від страху. Кожен знав: не крикнеш це зараз – завтра кричатимеш зовсім інше в підвалах Луб’янки. Вибору не було, найменший натяк на інакодумство означав смерть. Сьогодні Росією править покоління, яке не зазнало того страху. Зараз не розстріляють, якщо не будеш разом зі всіма зізнаватися в любові до Путіна, якщо не обв’яжешся георгіївською стрічкою і заспіваєш гімн України замість гімну Росії.

Населення Росії нині все робить добровільно, і це страшніше, ніж чотири мільйони доносів у 1937-му. То і є непростима зрада пам’яті, яка задихнулася, повішена на тій самій георгіївській стрічці, що стала символом зради.
«Великая держава» готується святкувати 70-річчя Перемоги. Її, власної, ні з ким не розділеної, приватизованої і за звичаєм затоптаної.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено