Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
16 квітня, 2015

На Схід чи на Захід

Думки чеського суспільства щодо багатьох політичних тем істотно різняться. Зокрема президентові Мілошу Земану не вдається виконати обіцянки зробити все можливе для досягнення єдності свого народу. Адже саме його публічні виступи стали однією з причин конфліктів у суспільстві.
Матеріал друкованого видання
№ 14 (386)
від 9 квітня, 2015

Проте в цьому немає нічого нового. Чехи часто розділяються, коли опиняються під геополітичним тиском: одні стають на бік Сходу, інші – Заходу. Так було тоді, коли над Чехословаччиною нависала загроза з боку нацистської Німеччини в 1938 році, і за німецької окупації у 1939–1945-му, а також під час Празької весни 1968-го, коли закінчився наступ радянських танків.
Здавалося, якщо Чеська Республіка від 1999 року є членом НАТО і з весни 2004-го – Європейського Союзу, то питання її вектора в міжнародній політиці вже давно вирішені. На жаль, як виявилося, ні. Останні події знову викликали напружені дискусії і навіть протести.

вітові інформагенції повідомили, що під час урочистостей з нагоди 70-ї річниці закінчення Другої світової війни Москву відвідає лише один президент із країн ЄС, а саме Мілош Земан. Пояснювати цю заяву чеській громадськості мусила не лише Адміністрація, а й прем’єр-міністр. Безперечно, чеський лідер міг би вшанувати пам’ять 150 тис. загиблих визволителів Чехословаччини набагато людяніше й політично далекоглядніше, якби залишився вдома. Адже більшість його співвітчизників дуже критично поставилася до його рішення асистувати Путіну на Червоній площі.

Суть протиріч криється в різниці поглядів та відповідно оцінок ролі СРСР і США у звільненні Чехословаччини 1945 року

Інша обговорювана подія – чотириденний прохід конвою американської армії через Чеську Республіку наприкінці березня – на початку квітня, коли військові поверталися з навчань у країнах Балтії до бази в західнонімецькому місті Фільзек. Уряд Чехії схвалив переміщення територією держави солдатів США, пояснюючи це тим, що йдеться про співпрацю відповідно до зобов’язань, які випливають із членства у НАТО. І все одно акція привернула до себе посилену увагу, зокрема лівих ЗМІ, а комуністичні провідники навіть закликали виходити на протести й блокувати пересування конвою.

Загалом землями Чехії пройшло 120 бронемашин та 520 вояків американського 2-го механізованого полку. Траси й магістралі для них вибирали так, щоб якомога менше порушити й ускладнити рух. Американці ночували й відпочивали в казармах чеської армії, а також ушанували пам’ять військовослужбовців Сполучених Штатів, які 70 років тому звільняли від нацистів територію Західної та Південної Чехії. Зазвичай такі військові переходи здійснюють за допомогою залізниці: це привертає меншу увагу громадськості. Американські бронетранспортери викликають на вулицях чеських міст посилені емоції, зокрема, й тому, що їхній прохід вважають демонстрацією військової сили та присутності США в Центральній Європі. Іншими словами, мова про застереження для Москви. Прозахідно настроєна частина населення вітала американців із чеськими прапорами в руках. Прихильники Росії збиралися протестувати.
Суть протиріч криється в різниці поглядів та відповідно оцінок ролі СРСР і США у звільненні Чехословаччини 1945 року. Важливе значення тут мав, зокрема, 40-річний негативний досвід співжиття з радянським режимом аж до 1989-го. Для Чехії розпад радянської імперії не катастрофа, а радше навпаки.

Більшість чеського населення притримується думки, що Радянський Союз дуже допоміг подолати нацизм, тому ми так вшановуємо пам’ять червоноармійців. Однак не можна погодитися з думкою, що в Другій світовій війні переміг СРСР і це дає право Російській Федерації втручатися в політику тих держав, на землю яких ступив чобіт її вояка. Велику тривогу серед європейців викликали слова посла РФ у Копенгагені, який нещодавно погрожував данському урядові, що Москва спрямує ядерні ракети на цілі в Данії, коли та приєднається до натовської системи ПРО.

Погроз і тиску Кремля останнім часом було стільки, що нинішню ситуацію можна розглядати як прагнення викликати міжнародний конфлікт. Така політика не лише дестабілізує найближчих сусідів Росії, а й негативно впливає на ситуацію в Європі загалом. Звичайно, Захід повинен адекватно відреагувати. Адже росіяни мають усвідомити, що путінська агресія може довести їхню країну до трагедії. Зміна політичного курсу Кремля – основна передумова життя в мирі й злагоді для всіх у Європі. Ми хочемо не боятися Росії, а поважати в ній солідного й достойного партнера.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено