Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
12 лютого, 2015

Сироватка правди

Іловайський котел уже плавивсь і закипав людською кров’ю. Знесилені, пішки й на дивом уцілілій техніці вибивалися з тісного кільця наші солдати, а тим часом Київ приймав парад на честь Дня Незалежності – чіткий крок і новенька техніка полірували Хрещатик.
Матеріал друкованого видання
№ 6 (378)
від 12 лютого, 2015

Багато хто відразу охрестив це бенкетом під час чуми, хоча тоді небагато людей усвідомлювало масштаби тієї недуги, що збирала щедрий урожай на полях Донбасу. Серпень, спека, бракувало свіжого повітря, а ще дужче – правди. Якби тоді із трибун замість пафосу й «закидаємо шапками» прозвучала страшна правда про котел, політтехнологи, іміджмейкери та спічрайтери схопилися б за голову: «Як це можливо?». Говорити про військові поразки в такий урочистий день?! Узяття Києва до річниці Жовтня, здані поспіхом промислові об’єкти «навстрєчу с’єзду», лєнінські суботники, коли в містах раз на рік до пуття прибирали, й показуха, показуха, показуха… Усі ці «благочестиві» традиції буяють в Україні донині. Міський голова вужем стелиться перед очільником ОДА, той – перед столичним керівництвом, яке не менш майстерно замилює очі закордонним гостям: мовляв, будуть у нас реформи, от війна трохи заважає, а то ми вам такого східноєвропейського тигра продемонстрували б, що наші перетворення ще кілька поколінь економістів вивчали б і ставили б за приклад іншим.

У нас навіть побутова культура сприяє брехні: показове багатство, постійні озирання на «що люди скажуть» і популярність брендових підробок. У нас немає цензури й темників, але неправда у ЗМІ ллється такими потоками, що часом ризикуєш захлинутися. Питання навіть не в заангажованості тих чи тих медіа, «заказухах» та інших професійних деформаціях. Брехня тече з офіційних релізів та виступів перших осіб держави, ретранслювати які ЗМІ просто повинні. Інша річ, що доводиться вловлювати прихований зміст: коли кабінетний генерал рапортує, ніби війська почали операцію з деблокування, чекай від комбатів новин про щільне оточення, підмогу, про яку чути тільки по рації. Взагалі, коли влада каже, мовляв, усе під контролем, чекай біди, десь та прорве: як не на фронті, то в тилу.

коли кабінетний генерал рапортує, ніби війська почали операцію з деблокування, чекай від комбатів новин про щільне оточення

Шукати правду між рядками, перекладати з офіційної мови на людську – це доля жертв тоталітарного режиму. Радянські громадяни поколіннями вчилися цієї дешифровки, але у вільному суспільстві вона не потрібна. У добу інформаційних технологій брехня може як плодитися зі швидкістю мікроорганізмів, так і з не меншою бути викрита. Зараз уже призабувся анекдот, який трапився з Віктором Януковичем, коли той відмовився летіти до Вроцлава, бо там нібито туман, хоча швидко з’ясувалося, що погода в тій частині Польщі була досить-таки льотною. Нинішня правляча еліта, звісно, краще знається на цифрових технологіях і таких очевидних проколів собі не дозволяє, але… Часом незле повчитися й у ворога: коли подивитися на YouTube, то ролики із зони бойових дій, зняті сепаратистами, кількісно в десятки разів переважають над нашими. Українські журналісти працюють на передовій, щось знімають бійці на свої телефони… Міноборони має власну телекомпанію, створено міфічний «Мінстець». Як і всі подібні структури, вони, вочевидь, по горло зариті в різні папери та інструкції. І це замість того, щоб забезпечити підрозділи примітивними цифровими камерами… Охочих зняти «мокументарі» не забракне. Й ефективність точно буде вища, ніж від продукування директив та пафосних релізів. Будь-яке повідомлення, підкріплене відеороликом, значною мірою зменшує сумніви в достовірності інформації, вибиваючи ґрунт із-під ніг у тих, хто продукує фейки.

Іще один барометр владної самовтіхи – економічні заяви урядовців. Варто голові Нацбанку назвати показник, до якого гривня «не впаде за жодних обстави», заявити, що «такий сценарій навіть не розглядається», – і вже за кілька днів бачимо ту цифру в обмінниках валют. Усі розуміють, що прогнози в країні, яка веде війну, – справа геть невдячна і сподіватися на зростання не випадає. Однак влада за інерцією втішає замість того, щоб сказати бодай раз правду про реальний стан справ. Якщо дефолт, то дефолт – навіщо дурити населення і кредиторів? Якщо є реальний план пожвавлення, треба презентувати його, і без прикрас у стилі Нью-Васюки-2020, коли казково зростуть ВВП і рівень життя. Один щирий виступ президента чи прем’єра – з реальними цифрами й без фантастичних прогнозів – зробив би в країні революцію правди, без якої не може бути гідності.

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено