Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 лютого, 2015

Межа плюралізму

Інколи здається, що в підвалах російської амбасади в Парижі десь та схована машина часу. Інакше важко пояснити, чому численні пропагандисти Кремля, виступаючи на ток-шоу та телевізійних дебатах, переважно використовують риторику холодної війни, вживають очевидно брехливі аргументи, беруть нахрапом і, попри певний досвід публічних дискусій, не утруднюють себе хоча б відносно правдивою аргументацією.
Матеріал друкованого видання
№ 5 (377)
від 5 лютого, 2015

Стиль «нахабність у квадраті», напевне, давав свій результат, коли не було інтернету, а разом із ним можливості перевіряти інформацію в різних джерелах у режимі реального часу. Спогад про успіх, мабуть, так міцно закарбувався в пам’яті ідеологів гібридної війни, що про зміну стратегії не йдеться. «В українському уряді чотири міністри з ультраправої партії!» – зухвало проголошує Мішель Ґрабар, керівник російської громади Франції. «Як їх звати?» – уточнюю. «Ви що, не знаєте? З «Правого сектору», – блефує співбесідник і, щоб не називати прізвищ, яких немає, зривається на крик, образи, ледь не прокльони.

«Українцям не можна продавати зброю! – виголошує він же в прямому ефірі телеканалу France 24. – Бо якщо Київ озброїти, то Порошенко відріже Одесу, зробить анклав і виріже методом етнічних чисток мільйон осіб».
А ви думали! Нехай собі західні стандарти не передбачають можливості поширювати вигадки про наміри. Пан Ґрабар, хоч у Парижі народився й вивчився, зорієнтований на інші «цінності»: московське загарбництво та отетерілий шовінізм, що не визнає права України на мову, культуру, ідентичність та самостійне державне існування.

Печерна брехня безперешкодно ллється з екранів французького ТБ, й українські учасники дебатів не завжди МАЮТЬ можливість навести контраргументи російським візаві

«Міг же стати людиною, а виріс мавпою з гранатою», – зауважила знайома, колишня студентка університету Rennes-2, де Мішель Ґрабар у статусі запрошеного викладача читає кілька лекцій із російської літератури, історії ХІХ століття, філософії, економіки. Кажуть, на цю посаду його влаштував інший, доволі одіозний діяч російської діаспори князь Дімітрій Шаховской з Інституту православної теології. Саме він у грудні минулого року підписав досить скандальний «лист іммігрантів», що схвалював анексію Криму, беззастережно підтримував Путіна та очорнював Україну як міг.

«Мішель Ґрабар практично не готується до лекцій, не публікує наукових статей, за винятком однієї у співавторстві з кремлівським ідеологом Дуґіним, ніколи не бере участі в колоквіумах, – розповів Тижню на умовах анонімності один із викладачів Rennes-2. – Його наукова кар’єра не вдалася, тож він шукає й не знаходить у громадській діяльності визнання та слави».

Нереалізовані амбіції, російське походження та французький паспорт... Такого елемента в когорті путінських менестрелів не бракує. Як наполегливо доводить практика, лише західний контекст виховання не забезпечує автоматично належність до західної цивілізації. Частина російської еміграції свідомо робить інший вибір з акцентом на культі грубої сили та відбілюванні Путіна. Таке собі ХІХ століття на зорі ХХІ. Машина часу працює всупереч законам фізики та механіки.

«Ваш Бандера був близьким другом Гітлера», «проблеми між Росією та Заходом спричинені бажанням України вступити до НАТО»... Печерна брехня безперешкодно ллється з екранів французького ТБ, і українські учасники дебатів не завжди дістають можливість навести контраргументи російським візаві. Чому так? «Ми практикуємо плюралізм, тому не можемо, запросивши до дебатів спікера від України, не покликати й російського журналіста», – каже ведуча передачі «Кіоск» на TV5 Ізабель Мургер. Немає питань, але чому за трансляцією брехливої заяви Путіна про «вояків НАТО на Сході України» ми не побачили такої самої тривалості заяви Порошенка, яка підважила б московську брехню? Чому багаторічний кореспондент «Известий» Юрій Ковалєнко може виголошувати, що «українська армія не здатна воювати, тому із сепаратистами на Сході воюють американці», а заперечити його слова ведуча не дає можливості? Це також плюралізм чи якась його специфічна, урізана версія?

Читайте також: До гібридної війни ми не готові

Чи йдеться в цьому конкретному випадку про свідому заангажованість ведучої? Я навіть не впевнена. Це звичка не зважати на Україну та дослухатися до слів Москви, запам’ятовувати те, що потрапило до поля зору, без рефлексу перевірити інформацію в альтернативних джерелах... Український голос чути поки що слабенько, а от російський – звідусіль. Упередженість з українського питання – це така собі суміш з автоматизмів та лінощів, щедро присмачена російським напором і сором’язливістю Києва. Часом тенденція ламається. Проте прориви на інформативному фронті є радше винятком, аніж правилом.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено