Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
23 грудня, 2014

Соціальні ліфти як інституція

Проблема кадрів у сфері державного управління в Україні була актуальною, мабуть, протягом усього періоду незалежності. А після Євромайдану вона в усіх на устах. За останній рік державна машина давала збої стільки разів - і в політичному, і в економічному, й у військовому плані тощо - що тільки лінивий не звинувачував хоча б когось із представників влади у непрофесійності та некомпетентності.

Звідки взяти хороші кадри? Це питання гостре й болюче, але країна в цілому поки далека від того, як на нього відповісти. Президент намагається подолати проблему кадрів, запрошуючи на державну службу численних людей із бізнесу, особливо керівників та власників. Уряд із цією ж метою запросив експатів і також низку людей із бізнесу (їм усім ще треба набрати команду - це також проблема). Однак такі рішення - латання дірок, тактичні заходи, які тимчасово полегшують ситуацію, але жодним чином не знімають питання в довготривалому плані.

Потрібне стратегічне рішення, але воно не очевидне та й нелегке в реалізації. Громадянське суспільство часто повторює, що в Україні не працюють соціальні ліфти. Що вони нібито закриті або їх немає. Що вони нам потрібні. Але як зробити, щоб вони з’явилися й запрацювали?

У нормальній системі на кожному рівні ієрархії (не тільки серед чиновників, а й у бізнесі) існує конкуренція, яку виграють найрозумніші та найбільш продуктивні, рухаючись угору по кар’єрній драбині, немов бульбашки у киплячій воді. Соціальні ліфти працюють і піднімають угору таких людей. Важливо й те, що, конкуруючи на кожному рівні, амбітний професіонал набирається життєвого досвіду та професійних навичок, всмоктуючи, ніби губка, інформацію, яка знадобиться при обійманні найвищих посад. Це потребує часу та зусиль. Таким чином у нормальній системі чиновницька ієрархія - це піраміда досвіду й інтелекту, яку очолюють найрозумніші та найбільш досвідчені. Ця піраміда автоматично готує кадровий резерв на кожну посаду, даючи надію тим, хто перебуває рівнем нижче, і заохочуючи  їх конкурувати, розвиватися, вчитися.

Читайте також: Імпорт фахівців

А що ж маємо в нас? В Україні також існують соціальні ліфти, але дотепер вони були виродженими. Бо в нашій системі кумівство замінило конкуренцію, а гроші - інтелект та досвід. Відтак соціальний ліфт піднімав не тих, хто вигравав конкуренцію інтелектом, а тих, хто мав зв’язки та платив гроші. Тому в нас чиновницька ієрархія - піраміда грошей та безпринципності, якій, наприклад, повністю відповідав такий кадр, як Янукович. Така вироджена суть українських соціальних ліфтів мала низку побічних ефектів. По-перше, інтелект та професійні навички в нашому суспільстві почали дедалі частіше вважатися непотрібними. Такі погляди дійшли й до студентів та школярів, які відмовлялися гризти граніт науки, бо "нащо мені знання, якщо мене тато влаштує на роботу". Звідси тотальна деградація системи освіти, з якої без особливих зусиль, але з конкретними сумами можна винести майже будь-який диплом. По-друге, дуже мало в межах суспільства успішних прикладів людей, які зробили себе самі (ідеться про соціальний, а також матеріальний статус) своїми працею, наполегливістю, інтелектом. Це на фоні незчисленних хабарників, власників дорогих заміських маєтків та більшої частини одного з найрозкішніших автопарків Європи, а також їхніх дружин, дітей та іншої челяді. Цей фактор доповнює попередній, мінімізуючи мотиви вчитися, але переважає його своєю наочністю. По-третє, такі соціальні ліфти не те, що не створювали достатнього кадрового резерву, а, навпаки, розпорошували світом, корумпували, морально вбивали, змушували спиватися тих людей, які потенційно чи на ділі могли бодай чимось допомогти теперішній Україні. На них часто в суспільстві дивилися як на безнадійних диваків, які "не пристосовані до життя".

Тому українська чиновницька ієрархія - болото, в якому виживають здебільшого лише "жаби" та інші бридкі істоти. Там дуже мало чесних і професійних людей (хоча певне число ї таки існує - вони воістину титани духу, гідні возвеличення за те, що проявили героїзм і не віддалися на поталу системі). А про кадровий резерв чи хоч якусь фрагментарну якість кадрів і говорити годі. Наші соціальні ліфти піднімають вгору що завгодно, але не хороших кадрів. Тому їх потрібно міняти або налаштовувати по-іншому. Як це часто буває, виявляється, проблема в системі, а не в людях. "Це не ми такі - це життя таке," - скажуть багато з тих, хто в системі, й будуть частково правими.

Що ж робити, аби докорінно змінити ситуацію та перемкнути соціальні ліфти в нормальний режим роботи? По-перше, оптимізувати процеси в держуправлінні. Кожна посада в чиновницькій ієрархії має наповнюватися змістом, бути створеною для того, щоби, так би мовити, перетворювати реальність. Ефективність її обіймання повинна оцінюватися певним переліком КРІ (індикаторів ефективності), її мають контролювати згори - безпосереднє та генеральне начальство (тут важливо, щоби риба не гнила з голови) або знизу - громадянське суспільство, якщо це взагалі можливо.

Читайте також: Це страшне слово «реформи»

По-друге, якщо в посади з’явиться конструктивний зміст (а не просто пошук корупційних приводів і передача частини хабарів нагору), то вона отримає реальну вартість, адже потребуватиме певного рівня професійних навиків та інтелекту. Відтак їй має відповідатиме зарплата, яка привабить людей із вказаними чеснотами. Важливо те, що поява змісту в будь-якої посади та контроль за його реалізацією відсіють некомпетентних людей та заповнять соціальні ліфти тими готовими професіоналами, які впораються з роботою на цій посаді. Слід наголосити, що підняття зарплати держслужбовцям без чіткого визначення їх функцій та оптимізації процесів, з яких випливають ці функції, - величезна помилка. Якщо людина не відчуватиме, що на своїй посаді докладатиме тих зусиль, які вартують отримуваної зарплати, то почне деградувати, а на цю посаду претендуватимуть некомпетентні люди, згодні давати нагору ще вищі хабарі, ніж дотепер.

По-третє, для того, аби соціальні ліфти держуправління опускалися на "нульовий поверх", тобто відбирали найуспішніших студентів, потрібні успішні випадки (success stories) кар’єри в державному управлінні, зробленої на чесності, інтелекті та професіоналізмі. На сьогодні таких випадків практично немає, натомість є дуже багато чиновників, про яких у певних колах достеменно відомо, чим вони заробили на дорогу іномарку, шубу дружини тощо. Тому найрозумніші випускники найкращих вишів, які мають потенціал зробити себе самими, практично не ідуть працювати на державу. Туди зазвичай потрапляють невдахи, зневірені або безпринципні.

Якщо правильно організувати нормальну систему соціальних ліфтів, то питання "звідки взяти хороші кадри?" відпаде. Українці самі змалку навантажуватимуть себе гранітом науки, щоби одразу після закінчення навчання соціальний ліфт держуправління із шумом їх поглинув та з вітерцем прокатав на вершини чиновницької ієрархії.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено