Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 листопада, 2014

Закон чемності

Нещодавно сталася в мене дискусія з однією симпатичною колегою довкола звичного російського поняття «інтелігенція», а також похідних від нього «інтелігент», «інтелігентний» тощо.
Матеріал друкованого видання
№ 48 (368)
від 27 листопада, 2014

Я намагався її переконати, що це штучна суперечлива конструкція, яка, по-перше, ніяк не споконвічна (їй у нинішньому значенні щонайбільше 150 років), по-друге, запозичена російською мовою й громадською думкою чи то з німецької, чи то навіть із польської.

Ну як ми розуміємо слово «інтелігент»? Це хтось належно освічений, тобто наявність інтелекту передбачено за умовчанням, та головне інше, бо насамперед ідеться про чемність, делікатність, тактовність, вихованість і певний рівень емпатії – передусім поведінкові характеристики. А, мало не забув: високі моральні якості! Загалом імпліцитно мається на увазі, що саме російська традиція виробила цей унікальний антропологічний тип трохи непрактичного, але соціально відповідального, чуйного, не надто заможного культурного героя, який самовіддано несе свої знання й цінності темним і поки що недоосвіченим масам. У цій місійній, ба навіть месіанській складовій заховано пастку, бо звідси один крок до права та обов’язку нав’язувати своє бачення добра і зла не лише власному народові, а й іншим – як мінімум до Гібралтару (в дужках зазначу, що російські інтелігенти недовго чинили опір комуністичній диктатурі й швидко створили з нею зворушливий ансамбль духовної єдності: вночі слухали «Голос Америки» й читали Солженіцина, а вдень любісінько вступали до партії і розробляли міжконтинентальні балістичні ракети з роздільними боєголовками).

Так зване буржуазне суспільство виходить з ілюзії, що будь-яка людина від природи недосконала, але прагне бути доброю. І саме ця панівна омана, визнана всіма, є гарантією того, що суспільні механізми працюють більш-менш злагоджено

Якщо відняти від комплексу перелічених позитивних характеристик претензію на моральне первородство й імперативне служіння, то залишиться просто… сучасна, більш-менш освічена людина з широкою географією проживання: від Польщі то Ізраїлю, від Канади до Аргентини. Вона не обов’язково займається розумовою працею, але, найімовірніше, належить до середнього класу – от і все! Варто припаркуватися десь на узбіччі на трасі 84 між Гартфордом і Бостоном, як негайно зупиниться десяток водіїв, цікавлячись, чи не потрібна допомога. І не відчепляться, доки не переконаються, що ти в порядку (коли той самий експеримент провести де-небудь на Південному Бронксі, результат може бути цілком протилежний, але в такому разі ви маєте справу з люмпеном – оце і вся різниця). Іншими словами, за межами «Русского міра» інтелігентні люди не знають, що вони інтелігентні. Доброзичливість, співчуття, повага до чужої думки, як і гарні манери (й, до речі, шанування Антона Чєхова), давно стали нормою в країнах «першого світу», якщо ти не належиш до декласованих елементів. Ну а прибічник російської унікальності може себе втішати бодай тим, що в Європі з Америкою всі усмішки нещирі, а стосунки між людьми лицемірні.

Враховуючи факт, що за нестачі справжніх індустріальних робітників, класичних «синіх комірців», сучасні американські соціологи почали відносити до робітничого класу контролерів кінотеатрів та секретарок на ресепшені, які подають каву, зрозуміло, що парадигма поділу суспільства на буржуазію та пролетаріат імені Карла Маркса – Фрідріха Енґельса – Чарлі Чапліна розмита остаточно й не піддається реанімації. Власне, заради того щоб вийти з методологічного глухого кута, було реанімовано категорію middle class, до якої записують нібито за рівнем добробуту, але сенс у неї вкладається значно ширший: це певні стандарти соціальної поведінки включно із кваліфікацією, освітою, правовою культурою та споживацькими навич­ками. Не забуваймо, звісно, про набір цінностей разом із відданістю демократії. Кожен окремий представник цієї спільноти може бути шахраєм чи соціопатом, але йому все одно доведеться маскуватися, аби не зазнати остракізму.

Ось де різниця в концептах: так зване буржуазне суспільство виходить з ілюзії, що будь-яка людина від природи недосконала, але прагне бути доб­рою. І саме ця панівна омана, визнана всіма, є гарантією того, що суспільні механізми працюють більш-менш злагоджено. На відміну від класового підходу, який бачить у буржуях колекцію вад і потворностей, а в пролетарях і, гаразд, нехай уже буде в інтелігентах (хоча меншою мірою) – суцільні чесноти.
Який із них перспективний і годиться для подальшого наслідування, можна судити з того, що бездуховні та лицемірні американські «мідли» донедавна, поки дозволяли закони РФ, стояли в черзі по право на всиновлення дітей-інвалідів, від яких відмовилися в російських пологових будинках духовні російські мамусі. А російські інтелігенти, нащадки Чєхова, навперегін кидаються підписувати вірнопідданські листи верховному правителю на підтримку війни в Україні.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено