Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
20 листопада, 2014

«Ґорбіманія» повертається?

Як стало відомо, перший і останній президент СРСР Міхаіл Ґорбачов, запрошений на ювілей ліквідації Берлінського муру, виступав там адвокатом Путіна і його політики. Зрозуміло, що Путіну вигідно використати симпатії до Ґорбачова, які мали до нього у 80-ті роки ХХ століття в Європі, а над усе в Німеччині, де чимало людей саме його вважають мало не головним промоутером об’єднання їхньої країни. Тоді цю палку любов західного світу до Ґорбачова називали «ґорбіманією», адже безліч людей захоплено вітали його вигуками: «Ґорбі! Ґорбі!».
Матеріал друкованого видання
№ 47 (367)
від 20 листопада, 2014

Європейцям було радісно, що нарешті в Кремлі замість похмурих комуністичних бонз з’явилася нормальна людина, яка не прагне залякувати людство ядерною катастрофою. Ілюзії Заходу зрозумілі. Але й в Україні вистачає тих, хто ставиться до Ґорбачова як до «царя-визволителя» за аналогією до російського імператора Алєксандра II, який скасував кріпацтво. Можливо, тут відіграє свою роль вдячність за крах радянської імперії, за лібералізацію, за відкриті кордони і таке інше.

Однак мало хто звертає увагу на те, що він був керований процесами, які сам не контролював. Кінець імперії – це зовсім не те, чого Ґорбачов свідомо прагнув. До речі, його нинішня позиція – «Кримнаш» – змушує тверезіше ставитися до цієї історичної особи. Він аж до 1985-го ні в якому вільнодумстві помічений не був. Та й 9 травня 1985-го, виступаючи з нагоди Дня перемоги, дозволив собі те, чого не дозволяли Брєжнєв і Андропов, виголосивши: «Наш народ переміг під проводом верховного головнокомандувача Іосіфа Віссаріоновіча Сталіна!». Несамовиті оплески ветеранів...

Ґорбачов керований процесами, які сам  не контролював. Кінець імперії – це зовсім не те, чого він свідомо прагнув

Усі 1960-ті, 1970-ті роки Ґорбачов був пересічним комсомольським і партійним функціонером, таким собі «персеком», першим секретарем, також пересічного аграрного Ставропольського крайкому КПРС. Не порівняти з партійним «великим герцогом Свердловським» Борісом Єльциним чи партійним «принцом» Ленінградським Ґріґорієм Романовим. У Ґорбачова в його провінції ніяких стратегічних перспектив не було і не могло бути. Проте кар’єра виявилася загадково блискучою і стрімкою. Ця загадка називається Андропов. Андропов народився там само, де й Ґорбачов. Земляки. Крім того, півжиття будучи важко хворою людиною, лікувався на знаменитих курортах П’ятигорська, Єсентуків, Мінеральних Вод, а вони перебували під контролем першої особи Ставропілля. За партійним протоколом персек мав зустрічати і проводжати члена політбюро, голову КГБ СРСР. Це сприяло встановленню дружніх зв’язків, діячі придивлялись один до одного, виникали задуми на майбутнє. У радянському партійному «новоязі» навіть було поняття «курортний секретар». Тут мали на увазі, що партократи Криму, Краснодарського краю, Ставропілля могли скористатися ексклюзивними шансами спілкуватися з першими особами партії і радянської держави в неофіційній обстановці, про що інші їхні колеги не могли й мріяти. Андропов, потихеньку формуючи свій клан, узяв туди й Ґорбачова, а незабаром, коли Брєжнєв остаточно муміфікувався, почав активно просувати земляка на найвищі посади.

Виникає запитання, чи став би Андропов виступати в ролі покровителя ліберала і демократа? Шеф КГБ був чекістом не тільки формально, а й за покликом душі, по духу й характеру. А коли працював послом СРСР в Угорщині, доклав усіх зусиль, щоб утопити в крові Будапештське повстання 1956 року. Він добре розумівся на людях і дуже рідко помилявся у виборі. Чекіст, а згодом генсек мав серйозні плани щодо Ґорбачова як свого наступника. І виступ останнього 9 травня 1985-го засвідчує, що антисталінські промови були для нього елементом піару, а не глибоким особистим переконанням. Ґорбачов казав те, що на той момент пуб­ліка хотіла від нього почути. Напевно, вважав, що зможе всіх перехитрити. Коли у добу перебудови в СРСР відбувалися каральні акції з кровопролиттям, більш чи менш вдало викручувався, ніби був тоді ні при чому.

Так сталося під час кривавої розправи в Тбілісі на проспекті Шота Руставелі. Якісь радянські солдафони, зокрема командувач Закавказького округу генерал Родіонов, повбивали мирних демонстрантів. А де ж був Ґорбачов? А його не було в країні, він перебував десь у Британії з візитом. Коли вчинили розправу над людьми у Вільнюсі, також був відсутній у СРСР. Нічого не знав, ні про що не здогадувався...

Досі незрозуміла справжня роль Ґорбачова в подіях ГКЧП у серпні 1991 року. За його версією, він поїхав на дачу в Форос у Криму відпочивати, а в той самий час група керівників партії і держави організувала заколот, відправила війська до столиці, ізолювала самого президента у Форосі (але чомусь не заарештувала).

А далі взагалі цікаво. Нормальні заколотники після провалу змови втікають за кордон, а лідери ГКЧП чомусь гуртом відправилися у Форос до Ґорбачова (чи не брав він у тому всьому таємну участь?). До речі, прибувши до Москви, він посилив підозри, прохопившись загадковою фразою: «Ну всього я вам ніколи не розповім». Усе, що сталося із СРСР, сталося не завдяки Ґорбачову, а всупереч його намаганням будь-якою ціною врятувати імперію. Але він виявився рятівником-невдахою... І той факт, що зараз Путін мобілізував його на захист своєї політики, а Ґорбачов на таку роль погодився, багато що каже про цю особу...



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено