Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
10 листопада, 2014

Кордони цивілізацій

25-річний ювілей ліквідації Берлінського муру спонукає до загальніших роздумів.
Матеріал друкованого видання
№ 45 (365)
від 6 листопада, 2014

Від часу падіння Берлінського муру минуло 25 років. Тоді, у 1989-му, обивателеві хотілося вірити, що настала нова епоха – без протистояння і ядерних загроз, у єдиному і миролюбному світі. А після розпаду Радянського Союзу – що холодна війна завершилася, до того ж перемогою Заходу та ліберальних цінностей. Чверть століття потому у світі склався новий розподіл сил. США очолює один із найслабших президентів за всю історію країни. РФ, згуртована класом «силовиків», підтримує свого президента Путіна в його намірах відновити Російську імперію від Варшави до Порт-Артура або й опанувати Європу і на рівних протистояти США в розподілі світу на двох. У цьому протистоянні Москва зводить новий мур – Кремлівський, який що далі, то більше нагадує залізну завісу або Велику китайську стіну. Утопія часів холодної війни повертається у формі трагічного фарсу. 25 років виявилися лише коротким періодом ілюзій між двома історичними мурами. І тепер ми стоїмо на початку нової історії. Кожна країна буде змушена переосмислити своє значення в ній. Для України це надзвичайний шанс нарешті здобути давно заслужене місце під сонцем: утвердити свою українську ідентичність, створити ефективну й патріотичну владу, стати економічно сильною і повноцінною державою, зрештою, бути історичним лідером у Східній Європі. Чи зможуть українці скористатися цим шансом, знову залежить лише від них самих. Жодних мурів для цього більше не існує.

 В історії людства такі фортифікаційні споруди здебільшого виконували два завдання : а) практичне; б) знаково-символічне. Практичне – недопущення вторгнення озброєних людей ворожої держави чи принаймні в гальмуванні їх просування. Знаково-символічне – бути наочним вододілом між двома різними цивілізаціями, етнічними, культурними і релігійними світами, позначенням на місцевості взаємної некомпліментарності суспільств, побудованих на несумісних засадах.

Це на всі 100% стосується Берлінського муру з тією лише поправкою, що він був зведений не для перешкоджання вторгненню військ НАТО в комуністичну Східну Німеччину, а щоб не допустити втечі свого ж таки населення на Захід. Адже мирне змагання за симпатії німців комуністи програли, і громадяни НДР регулярно «голосували ночами» на користь Західної Німеччини й клятого капіталізму. Виникла реальна небезпека того, що перша на німецькій землі держава робітників і селян протягом кількох років залишиться без робітників і селян. Крім того, Берлінський мур був символом протистояння двох цивілізацій: західнодемократичної та східнодеспотичної, тоталітарної. Звісно, для XX століття таке будівництво стін і розподільних смуг видавалося дещо архаїчним, проте тоталітарні імперії архаїки ніколи не боялися, радше навпаки. Варто лише згадати особливу пропагандистську любов лідера Третього Рейху та його оточення до німецького середньовіччя, намагання відродити ритуали німецької старовини і ввести в повсякденне життя модерної Німеччини, зокрема, знамениті фестивалі в містечку Байрейт із культивуванням опер Ріхарда Ваґнера, що оспівували події часів епосу про Нібелунгів. На тих імпрезах був присутній не лише Гітлер, а й обов’язково ціла купа групенфюрерів і гауляйтерів.

український духовний вал вичерпується відомою формулою «Україна не Росія»

Для деяких давніх європейських імперій мур на кордоні означав визнання межі її розширення, брак сил на подальшу експансію. Наприклад, імператор Риму Троян збудував вал, що увійшов в історію під його іменем. Руїни Троянового валу збереглися на південному заході сучасної Одеської області України. Тут Римська імперія зупинилася на своїх східних рубежах. Адже рано чи пізно внаслідок безмежного розширення імперські утворення зазнають краху, бо вже не здатні впоратися зі своїми величезними територіями, не здатні ними ефективно керувати, не здатні вчасно реагувати на виклики на неозорих кордонах. Як стверджував Арнольд Тойнбі, цивілізації розвиваються за схемою «виклик – відгук». На певному етапі свого поступу вони втрачають швидку реакцію на виклики інших держав і народів.

Справді, допоки повідом­лення про напад на римську прикордонну заставу десь у Сирійській пустелі дійде до намісника провінції, а від нього до Рима, допоки у Вічному місті ухвалять рішення і доведуть його до виконавців на сході, вся ця воєнна активність стане неактуальною. Імперії дуже щастить, коли вона вчасно відчує, що вже треба зупинитися і від експансії перейти до стратегічної оборони. Зокрема, ще наприкінці XIX століття деякі російські аналітики казали, що приєднання до Росії Центральної Азії було зайвим кроком. Однак частина імперських ентузіастів навіть на тому зупинятися не збиралися. На початку XX століття якийсь сміливий російський підполковник у Туркестані на чолі кавалерійського полку вдерся на територію Афганістану й після перших успіхів надіслав переможну телеграму в столицю, государю, у якій обіцяв завоювати цілий Афганістан, якщо йому дадуть ще два полки кавалерії. Від імператора до штабу Туркестанської військової округи терміново надійшла відповідь із рекомендацією щодо героїчного підполковника: «Повернути дурня негайно!».

Римляни своїми прикордонними валами позначали на місцевості глибоку цивілізаційну прірву між собою і тими, кого вони вважали варварами, яких не хотіли романізувати, але вже були не здатні завоювати.

А Троянів вал на українській землі символізує собою те, що з давніх-давен український простір перебував під впливом римсько-еллінської цивілізації, на основі якої сформувалася і середньовічна, і модерна Європа.

Читайте також: Два світи

Стародавні китайці, які також своїх менш розвинених сусідів трактували як варварів, намагалися відгородити себе від північних нападів, що постійно загрожували Піднебесній, Великою китайською стіною. Вона цілком ефективно виконувала своє завдання протягом кількох століть, не даючи змоги ордам кочівників знищувати китайську цивілізацію.

Ця циклопічна споруда (яку, за свідченнями астронавтів, видно з космосу), зокрема, мала виступати наочним втіленням бінарної цивілізаційної опозиції: «ми і вони», «цивілізація і дикість», «культура і варварство», «порядок і хаос». По цей бік стіни один світ, а по той – уже зовсім інший... Не в останню чергу зав­дяки Великій стіні, незважаючи на завоювання монголами і маньчжурами, асимілювати Китай не вдалося нікому, він успішно перебував у надрах своєї культури і традиції всіх завойовників, у яких не було іншого виходу, окрім як стати китайцями. Бо фізично вона була предметним утіленням тієї ментальної стіни, що існувала у свідомості мільйонів людей «Чжун-Го», Серединної центральної імперії, як називають свою країну китайці.

Таким самим віддзеркаленням (а значною мірою і причиною) ментальних розбіжностей є система укріплень і загорож, що майже навпіл ділить Корейський півострів на Північну та Південну Кореї.
За понад 60 років існування корейської стіни з одного народу сформувалися дві доволі різні нації, яким дуже важко порозумітися. І навіть якщо її буде фізично зруйновано, вона ще багато десятиліть буде присутня в головах принаймні північної частини цього насправді єдиного народу.

Такий самий мур між собою і войовничо-ворожим щодо нього арабським світом змушений був спорудити Ізраїль, бо об’єктивно він є частиною юдео-християнської цивілізації, що закинута в глибину ісламського цивілізаційного простору.

Всупереч ліберальним ідеалам світу без кордонів і розподільчих ліній, реальне життя переконує, що мури ще довго будуть потрібні країнам та народам і їх наявність – це ще не найгірше, що може загрожувати людству.

Нещодавно Арсеній Яценюк розповів, що Україна розпочинає на сході, на кордоні з Російською Федерацією, будувати захисну стіну. Звісно, вона не зможе зупинити чи навіть надовго стримати танки країни-агресора, але її призначення полягає в іншому. Не випадково український прем’єр назвав її «європейським валом» і підкреслив, що це буде східний кордон Європи.

Зрозуміло, що захисні функції стіни зводяться до того, щоб не давати активістам із РФ вдиратися в прикордонні регіони України і влаштовувати там масові заворушення й терор, утруднювати проникнення шпигунсько-диверсійних груп російських спецслужб, «зелених чоловічків», не допускати контрабанди зброї та наркотиків, незаконної міграції тощо.

Крім такої стіни, що має чітко позначити на місцевості, де закінчується Росія і де починається Україна, нашій державі не уникнути зведення оборонних споруд, української лінії Мажино, лінії Маннергейма тощо. Ось тут уже треба створити систему фортифікації, укріплених районів, що справді були б здатні створити серйозну проблему для агресора.

Цікаво, що навіть презентована Яценюком радше символічна, ніж оборонна стіна викликала шалену лють і обурення в Росії, де українську територію звикли сприймати як продов­ження власного простору. Однак, віддаючи належне необхідності фізичної стіни, слід зазначити, що потрібна ще й ментальна стіна в головах українців – без такого муру не допоможе жодна фортифікація. Цей український духовний вал вичерпується відомою формулою «Україна не Росія». Українці не росіяни. Російський народ (як наочно продемонстрували події 2014 року) не є для українців ближчим, ніж польський, литовський, чеський, румунський і будь-який інший сусідній. Понад те, російське імперське мислення несумісне з існуванням української нації та держави. Реваншистські плани Кремля становлять безпосередню загрозу Україні. Вся ідеологія українського суспільства повинна донести до кожного пересічного українця ці очевидні постулати. Така духовна стіна найнадійніша, у разі потреби вона легко збудує всі інші. Без неї українці стануть бранцями хибно-брехливої експансіоністської ідеології «Русского міра», що ставить за мету реалізацію політичного і воєнного підкорення народів завдяки культурному поневоленню, спекулятивному використанню пропагандистських міфів про «спільну культуру» і «спільну історію», «спільну традицію» тощо.

Без ментального кордону з РФ Українська держава не матиме майбутнього.

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено