Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 листопада, 2014

Світ дивиться на Київ

Мені було 11 років, коли зникла стіна між НДР та ФРН. Втім, мої батьки не були серед тих тисяч східних берлінців, хто в ніч на 10 листопада протискувався до стіни і поспішав на Захід. Вони вирішили почекати до вихідних. Ми хотіли уникнути довгих черг, тому були на Чекпойнт Чарлі в суботу вже о 4-й ранку. Попрямували нашим пошарпаним трабантом через Кройцберг, і кілька людей на вулиці помахали рукою. У школі нам завжди казали, що по той бік муру злочинність, бідність і нарковійни. Моє ж враження від Західного Берліна, однак, було протилежним: все було тихо і спокійно.
Матеріал друкованого видання
№ 45 (365)
від 6 листопада, 2014


Після Другої світової війни Німеччину було розділено силою зброї. В Україні сьогодні відбувається те саме. Конфлікт між Україною, Росією і Заходом подібний до холодної війни. Риторика сепаратистів особливо нагадує пропаганду в СРСР і НДР. У Західній Німеччині керують фашисти, імперіалісти й неонацисти, казали нам у НДР. Сепаратисти в Східній Україні сьогодні кажуть те саме про Київ. Насправді ж диктаторськими методами послуговувалася НДР: служ­­ба державної безпеки шпигувала за людьми, критиків саджали за ґрати, свободи і демократії не існувало.
На Сході України сепаратисти створюють жорстоку диктатуру. Втім, на відміну від НДР там панують беззаконня і свавілля. Кілька тижнів тому я зустрів у Слов’янську активістку Ірину Довгань. Вона привозила влітку українським солдатам харчі. Як «покарання» бойовики замкнули її в підвалі, катували і прикували наручниками до ліхтарного стовпа в Донецьку. Перехожі на вулиці били жінку в живіт, плювали в неї і закидали яйцями. Не в Києві при владі фашисти, а в самозваних Донецькій і Луганській «народних республіках».

Після Другої світової війни Німеччину було розділено силою зброї. В Україні сьогодні відбувається те саме

Навіть назва цього штучного утворення багато чого видає. У «народній республіці» саме народ не має ніякого впливу. Так було в часи залізної завіси в «народних республіках» Польщі та Югославії. Це сьогодні відбувається в Китайській Народній Республіці, а тим більше в Корейській Народно-Демократичній Республіці.
Стіна штучно розділила німецький народ – цілковито в дусі Радянського Союзу і його васалів у Східному Берліні. Сьогодні Кремль хоче знову розділити європейську країну – Україну. Російські націоналісти поширюють казки про «Новоросію», область від Одеси до Харкова, де нібито мають проживати переважно росіяни. Однак я раніше не зустрічав у Східній Україні нікого, хто характеризував би себе «росіянином». Навпаки: «Ми почуваємося українцями» – так сьогодні каже більшість громадян у російськомовних містах Харкові, Дніпропет­ровську та Запоріжжі.
Однак я зустрічав у Донецьку багато й тих, хто виступає на боці заколотників. Більшість із них – це літні люди або пенсіонери. Вони прагнуть повернутися до Радянського Союзу, де не було демократії, але була впевненість. І це те, що обіцяють їм сепаратисти. Тому під час псевдовиборів на початку листопада можна було побачити такі довгі черги на виборчих дільницях у Донецьку та Луганську. Те, що на виборах балотувалися лише дві уніфіковані партії, а саме голосування за керівні посади було формальністю, нагадує НДР. Незважаючи на це, у Східній Німеччині дехто вважає, що ера НДР була набагато кращою, ніж те, що є сьогодні. Роботу і місце в дитячому садку мали всі. Ціною нібито передбачуваної впевненості, втім, була свобода. Ті, хто ностальгує за НДР, також не хочуть вірити, що в 1989-му соціалістична держава була у стані економічної розрухи.
Стан економіки в районах, що перебувають під контролем заколотників, також видається дуже похмурим. Зараз пенсії в «ДНР» виплачує Україна. Проте школи та дитячі садки не отримували грошей із Києва протягом кількох місяців, як наслідок – накопичилися мільйони доларів боргу. Сепаратисти навряд чи в змозі фінансувати свою політичну структуру і можуть вижити лише за допомогою Росії. Але як тільки Москва закрутить кран, там захочуть знову до України.
Захід підтримує Україну на її шляху до Європи. Тепер важливо, щоб після революції на Майдані в країні постало справжнє громадянське суспільство. Необхідним кроком у цьому напрямку є Угода про асоціацію з ЄС.
На жаль, на Заході також є деякі екстремісти, які допомагають озброєним бойовикам у Східній Україні. Дехто воює зі зброєю в руках на їхньому боці. Інші приїжджають як «спостерігачі на виборах» до «народних республік». Вони належать до ліво- або праворадикальних партій, як, наприклад, бельгійський «Фламандський інтерес» або Австрійська партія свободи. На бутафорські вибори в Донецьку приїжджали і неонацисти з Німеччини. Це показує ідеологію самозваних антифашистів та їхніх прихильників.
Через 25 років після падіння муру в Німеччині стіна поступово зникає і в головах. Україна зараз має зробити все, щоб у Європі не постав новий мур. Раніше світ дивився на Берлін. Тепер світ дивиться на Київ.



Теги
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено