Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
8 лютого, 2008

Вигадати велосипед

Оперне мистецтво – явище дорогоцінне як у прямому, так і переносному сенсах
Матеріал друкованого видання
№ 6 (14)
від 8 лютого, 2008
 
Оперне мистецтво – явище дорогоцінне як у прямому, так і переносному сенсах. На Заході давно розроблено моделі його пропагування, які державі фактично нічого не коштують. Зокрема, йдеться про спонсорську допомогу: меценати отримують податкове послаблення й шану, народ – можливість знайомитися з елітарними художніми зразками, і бюджет при цьому «худне» мінімально. Попри балачки й шум навколо цього питання, в Україні до розробки механізму залучення спонсорів усе руки не доходять.
 
Тож і популяризація вітчизняної академічної музики практично «замерзла». Але поки вона перебуває у стані спокою, інші суспільно-безкультурні процеси відбуваються напрочуд жваво. І внаслідок зниження загального освітнього рівня шанувальників високого мистецтва меншає мало не щороку. Загалом проблема пов’язана ще й з недостатнім усвідомленням ролі та значення оперного мистецтва в культурній політиці країни. У нас не вистачає фестивалів, немає крамниць зі спеціалізованою музичною літературою, а також практично немає телевізійних та радіопередач.
 
І це – лише вершечок айсберга, основу якого складає нечувана статичність української оперної сцени. Наразі маємо лише один тип театрів – репертуарний. Якщо за сезон в тому чи іншому театрі відбувається хоча б дві прем’єри, це вважається нормальним. Скромній кількості цілком відповідає якість: оновлення репертуару зазвичай здійснюється завдяки перевіреній поколіннями класиці. А про сучасну академічну музику тут ніби й не чули. Відповідно до внутрішньої ситуації смаки публіки не мають змоги розвиватися. І в таких умовах вони просто консервуються. Ще трохи – і мистецькі експерименти, навіть коли вони з’являться, аудиторія буде не спроможна сприйняти.

Через консерватизм і живлення опери тільки за рахунок власних ресурсів, сьогодні ми позбавлені й такого бажаного зворотного зв’язку. На нього бракує і грошей, і елементарного бажання когось запрошувати. Як результат – у гастрольному графіку великих світових театрів України немає. Сукупність цих чинників нині зумовила те, що ми втрачаємо фахову аудиторію, здатну впливати на мистецькі смаки суспільства. Від цього мистецького «прошарку» в Україні залишились уламки. Нас ніби має втішити те, що вся Європа насичена випускниками вітчизняних музичних вишів. Та водночас ми втрачаємо цінні кадри, що для нормальної держави має бути принизливим. По суті, кращі з кращих вимушені займатися мистецьким заробітчанством – так само, як і мільйони інших наших співвітчизників. Країна продовжує спокійно існувати в умовах своєї безсистемної культурної політики чи, точніше, відсутності її як такої. А ми чекаємо, доки за нас хтось вигадає велосипед.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено