Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
22 жовтня, 2014

Ближче до неба

... М. - командир групи. Вісім «двохсотих» - і він дивився в очі матерів цих хлопців. Здається, трохи соромиться того, що живий. Багато розмовляв із психологом. Змусили.

 «Він все намагався переконати мене, що я – нормальна людина», - щиро сміється. Згадує, як чув в ефірі голоси своїх, яких вбивали зовсім поряд. Як нічим не міг допомогти. Згадує, як був у полоні – і чітко розумів, що ворогам байдуже, кого з них вбити. Та й просто байдуже – вбити чи ні... Каже, що і це, взагалі-то, теж нормально. Цілком природньо, правда? Це ж війна. «То що ти хочеш побачити в зоні? Все це?», - він б’є кулаком в стіну. Опускає голову. Мовчить.

І, тим не менш, знову їде на Схід.

- Друже, ти ж не вперше туди?, - до нас підходить цивільний хлопець із каштановими кучерями.

 - Вперше, - тихо каже М.

 - А-а-а, - розчаровано тягне новий знайомий. - А я хотів спита...

 - Та звідки ж мені знати що там? - М. знизує плечима та прикурює другу поспіль.

... Блокпост на трасі Донецьк-Маріуполь. Хлопці перевіряють машини. Один з водіїв, як і всі, слухняно показує документи, відкриває багажник, розповідає куди і навіщо їде. Після перевірки дякує і простягає долоню. Буденний, звичний жест на якусь мить набуває свого давнього значення. Він не ховає зброї.

... У А. пронизливі блакитні очі. І відчутний перегар. БТР, що стоїть поряд – не Катя, не Лариса і навіть не Шарлін. «Аватар», - написано на борті. Так – синіми чоловічками – тут, у зоні АТО, називають тих, хто забагато п’є. «Я тут три місяці. Ще у сусідній області люди зустрічали нас зі сльозами на очах. Серця свої віддавали. Тут тикали середні пальці, як ми заїзжали... А ще тут неподалік, біля водосховища, нас накривали САУ. Прикольно було – наші тоді смажили шашлик, і бігали перевертати його між залпами...»

... Доброволець – один з тих, хто пішов на війну з Майдану, з полів багаторічної вуличної війни – слідкує за затриманим на блокпості ДНРівцем. Дивиться на старих друзів, що бігають повз. Сумно іронізує: «Хто даїшником став, хто вєртухаєм – справджуються наші мрії!»

... О. згадує, як до бліндажу «збіглася вся офіцерня». Як не було де приткнутися. І як прапор укривав їх, лежачих на землі, броніками. «Діти-діти, де ж вас подіти», - приговорював. Каже, що прапор їм і за тата, і за маму. Ми вп’ятьох сидимо на підлозі крихітної будки – колись тут воссідав постовий міліціонер. Є серед присутніх і той прапор. Він червоніє. Дорослий чоловік...

Одному з військових дзвонить дружина. «Ну які баби? Які баби?! – роздратовано заспокоює він її.  – То дівчина-журналістка...»

Хлопці тим часом згадують: «баби» за ці місяці, звісно, були. От, скажімо, та білявка з міста N. «А я не можу так, - подає голос прапор. – Коли не знаю і не люблю».

 ... «Та що ж ви от мєня хотітє, молдаванє?», - запитує С. у хлопців, які толком не можуть пояснити, чим він має їм терміново допомогти. Я здивовано озираюсь. «Ви звідки?». «З Одеси», - гордо каже хлопець. За кілька хвилин з’ясовуємо, що жили на одній вулиці.

... Н.  лежить у казармі й грає у якусь стрілялку на телефоні. «Що, вбивати ковбоїв прикольніше, ніж бути на війні?» - запитує хтось проходячи повз. «Угу» - відмахується Н.

За пару хвилин повз проходить ще один боєць. «Що, - питає, - вирішив змінити обстановку?»

Читайте також: Останній блокпост

... «В нас вже дванадцять годин іде бій. Я не знаю, що буде далі. Може бути все», - пише М.

Я не знаю, що відповісти. Тому пишу дурниці. Розповідаю, що в мене є друг. Що він в «Айдарі», і все бігає без броніка. Що він каже, що безсмертний. І що я йому вірю.

За хвилину М. передзвонює. «Дякую, - сміється. – То правда. Мене вже стільки разів могли вбити. Але, напевно, я ще щось маю зробити в цьому житті».

 

... У пилюці на трасі – десь в районі Новотроїцького – лежить клаптик паперу. Нахиляюсь щоб роздивитися друкований текст. Це молитва. «Отче наш...» Чомусь згадується Тарковський: «Далі в Зону – ближче до неба».

 

На зап’ястку колишнього бійця «Беркута» намотана пластикова вервочка з хрестиком. То з Майдану.

 

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено