Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
23 жовтня, 2014

Поле культурного будівництва

У Києві мені часто доводилося чути, що той або той український художник належить до 100 найвидатніших європейських, а того чи того виставляють у найбільших музеях.
Матеріал друкованого видання
№ 42 (362)
від 16 жовтня, 2014

Схожим чином актор одного великого столичного театру, здається, стверджував, ніби нещодавно його трупа регулярно гастролювала в США, Німеччині, Франції… Однак ніхто насправді того не пам’ятає. Що це, недоречна гордість чи безпорадна спроба піднестися до «двору великих»? Байдуже. Адже в культурі немає потреби намагатися запровадити класифікацію, як, скажімо, при порівнянні статків найбагатших людей. Навпаки, в цій царині превельми корисно бути смиренним, бо поле діяльності широке, а завдання незмірні.

Україна – поле культурного будівництва. На зламі 1990–2000-х років чимало художників, письменників, інтелектуалів та професіоналів європейської культури палко зацікавилися мистецьким оновленням, яке йшло із Центральної та Східної Європи, й цей порив до нового може долинути завтра до Києва, Одеси, Львова й Харкова – поширитися всюди, де молодь буде здатна довести свою вигадливість і зухвальство. Сприяючи появі нових талантів, підтримуючи тих, хто вже має певне коло шанувальників, розвиваючи взаємодію з публікою, створюючи умови для роботи іноземних культурних діячів і агентств, Україна поволі забезпечить собі нові покоління митців і структури, яких їй страшенно бракує.
Вона повинна виграти битву за образ. Для спростування поверхових висновків, досі поширених у деяких газетах, країна повинна посісти належне місце в колективній уяві. Могутні мережі російського впливу без труднощів активізувались у великих європейських столицях. Тому саме українці мусять розповідати свою історію! Створення каналу Ukraine Today за ініціативою Ігоря Коломойського, власника «1+1», – один з елементів цього руху. Дуже добре, що Україна може тепер розповідати про себе решті світу англійською мовою, принаймні якщо повідомлення не зводяться до голої пропаганди…

Одним із великих джерел сили українських митців є, певно, вміння творити без допомоги держави

Увійти в образне поле означає докласти всіх зусиль, щоб засвідчити присутність митців країни в європейських та міжнародних мережах поширення інформації. Пам’ятаю одного видатного французького інтелектуала, який запитав у Києві про українських: він не пригадував, щоб бодай коли-небудь натрапляв на одного… А проте саме участь у дискусіях і конференціях (які становлять повсякденне життя експертів) дає змогу формувати мережі й поширювати думки та ідеї якоїсь країни чи течії. На превелике щастя, Майдан відкрив у цій сфері нові можливості. Але, коли йдеться про літературу, музику, сучасне мистецтво, кіно, треба докласти неабияких зусиль. Україна, безперечно, виграє, якщо буде створено багатомовний сайт, який представлятиме модерну й динамічну діяльність тих, хто творить нині її культуру. Варто, поза сумнівом, покладатися й на численні європейські мережі, які дають змогу, з одного боку, дізнатися щось нове, а з другого – розповісти про себе. Хай там що, але я, як і багато інших людей, можу тільки шкодувати, що одна комісія родом із минулого вирішила не подавати фільму Мирослава Слабошпицького «Плем’я» для презентації України на «Оскара». Після здобутого в Каннах успіху ця кінострічка мала широкий розголос у світі. Хіба може бути краща вітрина для України ?

Культура повинна пережити кризу. Одним із великих джерел сили українських митців є, певно, вміння творити без допомоги держави. Якщо в Європі творці культури спираються на інституції, ніби старці на милиці, то в Києві та інших українських центрах вони змушені задля руху вперед бути новаторами, діяти, гуртуватися. Ця творча родина не має іншого способу зміцнити зв’язки з громадянським суспільством і спланувати нові моменти єднання з ним.
Не забуваймо, нова творча економіка становить джерело розвитку й багатства (до цієї теми повернемося в одному з наступних номерів). Коли в червні газета Le Monde запитала Жака Ланґа, колишнього очільника Мінкульту, про стан культури у Франції (в контексті, звісно, вкрай далекому від нинішньої України), він відповів: «Криза? Це ще одна причина для масових інвестицій у культуру, освіту й дослідження. Ось єдиний шлях виходу з кризи й оновлення. Скажімо простіше: культура – добра галузь для вкладень. Одне євро, віддане їй, повертається вам сторицею у вигляді радості життя, людського роз­витку».

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено