9 жовтня, 2014
Віктор Шишкін   ▪   суддя Конституцій­­ного Cуду України

Пане президенте! Що сказати вам «за всю Одесу»?

Певно, Одеса неабияк причарувала можновладців обох столиць Російської імперії, бо вони століттями прагнуть привласнити не лише її сонячний південний колорит, а й історію. А як не вдасться просто відібрати, то можна й переписати.
Матеріал друкованого видання
№ 41 (361)
від 9 жовтня, 2014

Мабуть, у далеких від цього міста східнобалтійських або оксько-волзьких владних кабінетах дуже мріяли і мріють про щедрість чорноморського Півдня та подих близького Середземномор’я, бо тема про «ґород Єкатєріни» не перестає звучати в офіційних колах як Росії, так і – що більш ніж дивно! – України. І це при тому, що погляд вітчизняних науковців та дослідників на історію Одеси був давно сформований і фахово обґрунтований. Не вдаючись до праць українських істориків ХІХ століття, згадаємо, зокрема, що 20 років тому, далекого тепер 1994-го, в тому ж таки місті вийшов друком історичний нарис Олександра Болдирєва «Одесі – 600», де автор аргументовано, на основі документів доводить, що воно має надзвичайно давню історію і 1794 рік, коли Хаджибей перейменували в Одесу, далебі не може вважатися датою заснування.

І що ми чуємо сьогодні, у 2014-му? Знову про святкування у 2015-му чергової – тепер уже 220-ї – річниці Одеси, яку заклали 1795-го? Чи не дежавю переслідує нас усіх? Минуло більш ніж 10 років, відколи в газеті «Українське слово»
(№ 21/2003) я надрукував статтю «Що сказати вам за «всю Одесу»?», а вона й досі кричущо актуальна. Тож, аби не повторюватися, пане президенте, я просто процитую себе 10-річної давності:

«Мене, росіянина за походженням, безмірно дивує небійцівська, беззуба поведінка більшості української інтелігенції (і особливо тих, кого в політикумі вважають провідниками нації) саме у сфері інформаційної і духовної війни, яку ведуть противники української державності. [...] Українці якось безжурно сприймають, а інколи й самі допомагають приниженню свого історичного минулого. [...] Хочу звернутися до тих, кому не байдужа будь-яка, навіть незначна на перший погляд, ознака українського коріння в Українській державі: захистіть українське походження славетного міста Одеси від узурпації дати його народження російськими шовіністами!

Українська нація і держава винні в тому, що не чинять активного опору таким діям. Наука націологія серед інших складових самоусвідомлення, самовизначення, становлення й утвердження нації передбачає ретельне збереження і «рекламування» найменших [...] цивілізаторських проявів титульної нації відповідної держави та фактів сприйняття її досягнень іншими народами як внеску в загальнолюдську справу. Якщо титульна нація цього не розуміє, забуває або не захищає інформацію про здобутки і вклад предків у розвиток цивілізації, то така нація не може сподіватися на повагу інших народів. Історія України – це не лише минуле, а й сьогодення і майбутнє. Тому ми, всі, хто вважає себе українськими державниками, незалежно від етнічного походження, зобов’язані відстоювати кожен факт, який збагачує родовід нашої Держави».

Ніхто у 1794–1795 роках не засновував місто Одесу, оскільки не можна заснувати те, що вже існує

Через 10 років після тієї статті, 1 жовтня 2014 року, я написав президентові України Петру Порошенкові листа про Одесу. А щоб те послання часом не загубилося в нетрях Адміністрації, я цілком публікую його тут: «Пане Президенте! Чув Ваш виступ у місті Одесі з нагоди проведення параду Військово-Морських сил України на честь 23-ї річниці проголошення Незалежності України.

Петре Олексійовичу, виступ гарний! Однак мене здивували Ваші слова щодо відзначення у наступному році 220-ї річниці з дня заснування міста Одеси. Ми не можемо так нехтувати нашим історичним надбанням і слідувати за перекрученою московитами історією. Ніхто у 1794–1795 роках не засновував місто Одесу, оскільки не можна заснувати те, що вже існує. За документами татарську фортецю-містечко Гаджибей (Хаджибей), розташування якої було в самому старовинному центрі сучасної Одеси, перейменували в Одесу (а перейменування раніше існуючого населеного пункту не може вважатися заснуванням). Гаджибей (тюркською) був заснований з назвою Коцюбіїв (старопольською – Kaczbeiow), за історичними хроніками (перша згадка – 1415 рік), литовським князем Вітовтом. До речі, така інформація міститься й у Великій радянській енциклопедії, а її в жодному разі не можна звинуватити в «українському націоналізмі».
У дискусіях щодо двовікової історії Одеси не можна піддаватися сучасній імперській пропаганді, якій слідують наші доморощені сепаратисти. Джордж Орвелл зазначав: «Хто контролює теперішнє – контролює минуле, хто контролює минуле – контролює майбутнє». Знайдіть твір одеського історика О. В. Болдирєва «Одесі – 600: історичний нарис», там докладно все описано. Також ознайомтеся зі статтею С. Громенка «Чому Україна програє сусідам війни за історію» («Тиждень», № 35/2014).

На жаль, попередні очільники нашої держави на такі речі не звертали уваги, тому ми й залишаємося з облудними уявленнями московської пропаганди».