Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
25 січня, 2008

Місія уряду

Для України було б розумним не пов’язувати усі свої надії з успіхом в Бухаресті
Матеріал друкованого видання
№ 4 (12)
від 25 січня, 2008

Лист до генерального секретаря НАТО з проханням започаткувати щодо України Плану дій щодо членства у НАТО, поданий 18 січня в Брюсселі міністром закордонних справ Володимиром Огризком, – це значне досягнення, тому що його було підписано очільниками всіх трьох гілок влади. Водночас це дуже дивний лист. Судячи з розвитку його сюжету, він має завершитися кульмінацією. Але вона виявилася настільки смиренною, наскільки це взагалі можливо. «Наразі Україна зацікавлена у приєднанні до Плану дій щодо членства у НАТО (ПДЧ)». Головні прибічники України з-поміж країн НАТО – ті, хто вважають, що чітка і впевнена заявка про приєднання до ПДЧ має отримати таку ж чітку і впевнену відповідь – опиняться аж ніяк не в сильній позиції через той стриманий стиль, яким була висловлена ця «зацікавленість». А їхні позиції і без того вже добряче похитнулися внаслідок нещодавніх змін, які відбулися у Міністерстві оборони.

Отже, для України було б розумним не пов’язувати усі свої надії, тим більше усі свої зусилля, з успіхом цієї ініціативи в Бухаресті. (На засіданні у столиці Румунії прийматиметься рішення щодо приєднання України до ПДЧ – Тиждень). Натомість, усі три підписанти листа повинні використати наступні кілька місяців, щоб справити враження на Альянс, здійснивши конкретні і нелегкі заходи. По-перше, вони мусять відродити впевненість у тому, що реформування оборонного комплексу відбувається у тому ж темпі, на тому ж рівні професіоналізму та фінансування, і що вона не стане жертвою суперництва між урядом та президентською адміністрацією (йдеться про заміну керівника Міноборони Гриценка на Єханурова – Тиждень ). По-друге, вони мусять не лише розпочати інформаційну кампанію про НАТО, але й очолити її. Не має бути подальших розмов про «уникнення тем, які роз’єднують суспільство» (Тимошенко, «1+1», 27 грудня) та роз’яснення «всіх «за» та «проти». Уряд обирають не для того, щоб він половину свого часу працював на себе, а іншу половину – грав роль опозиції. Його обирають, щоб він робив те, у що вірить, і переконував інших, що правильно саме так. І по-третє, всі три підписанти повинні забезпечити розуміння суспільством різниці між приєднанням до ПДЧ та заявкою на членство у НАТО, їм також варто бути непохитними у своїй рішучості відкласти референдум аж до того моменту, коли відкриється остання перспектива.

Найгіршим буде приїхати у Бухарест із самовбивчою заявою: «Дайте нам ПДЧ або ми зробимо інший вибір». Українці, які бажають приєднання до ПДЧ, повинні переконати НАТО, що Україна не має іншого вибору. Протягом виконання Плану дій щодо членства в Альянсі, вони мають переконати у цьому також і своїх співгромадян. Тільки тоді можна буде переконати НАТО, що членство України буде надбанням і для самої організації. До того часу, Україна нічого не втратить від того, що перебуватиме на близьких позиціях до НАТО, не будучи його членом.


Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено