Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
8 серпня, 2014

Дивлячись із Лондона

Repetitio est mater studiorum (повторення – мати навчання, лат.). Не те, щоб я претендував на право когось повчати чи навчати, крім уряди-годи власних студентів, але прості істини, якщо для когось вони здаються несподіваними чи незручними, варто повторювати, доки вони не стануть менш несподівані. Одна з таких істин: місія важливіша за процедури.
Матеріал друкованого видання
№ 32 (352)
від 7 серпня, 2014

Я, зокрема, про журналістику. Про те, чим вона керується. Бо є війна з Росією, в якій безпосередньо беруть участь кількадесят тисяч, від якої безпосередньо страждають кілька мільйонів і до якої опосередковано залучені, вочевидь, також не менше кількох мільйонів тих, хто збирає для армії гроші, одяг, харчі, ліки, обладнання та зброю. Решта кількадесят мільйонів – це ті, хто сидить перед телевізором або екраном комп’ютера і вболіває. Їм війна – те, що написали чи назнімали для них фахові журналісти. Це винятковий момент, такої концентрації відповідальності вітчизняні медіа ще не знали. Від того, як вони з цією відповідальністю впораються, певною мірою навіть залежить те, як швидко настане перемога і якою буде країна після перемоги, тобто якою вона себе усвідомить.
Значна частка вітчизняних професіоналів – яка саме, не мені судити, кажу про загальні враження – виявилася готовою до цих викликів. Кадри, виховані на безгрошів’ї, джинсі, маніпуляціях і відстоюванні інтересів власників ЗМІ, раптом показали свою здатність оперативно висвітлювати події, розбиратися в матеріях, які потребують досвіду й кваліфікації, формувати цілісну картину світу й нашого місця в ньому. Не без конфузів, не без несподіваних, зовсім зайвих у ці дні виливів, але в цілому могло бути гірше. І водночас поряд із приємними сюрпризами від учорашньої медіа-обслуги – неприємні несподіванки від тих, кого можна вважати лідерами, взірцевими представниками цеху.

Кадри, виховані на безгрошів’ї та джинсі раптом показали свою здатність оперативно висвітлювати події, формувати цілісну картину світу й нашого місця в ньому

Тут принципово не розбиратиму свіжих скандалів, мені йдеться радше про засади. А нібито прогресивні й прекрасні засади, що їх відстоюють зірки (без жодних лапок!), не витримують наших суворих умов. Навмисно підкреслюю – нічого особистого, я беззастережно поважаю й ціную більшість зі згаданих колег, зокрема автора цієї репліки у Facebook: «Дивно, але для багатьох стало несподіванкою, що hromadske.tv – ліберальний канал. Що цінності західного світу для нас не порожній звук. Що наші редакційні засади списані з BBC. Найбільша біда, що ми так і не завоювали довіри тої аудиторії, яку вважали цільовою. А серед людей, які нас дивляться, мало хто поділяє наші цінності». Розумієте, наші правила досконалі, тільки народ нам трапився не теє...

Тут мікроскопічна підміна, якої автор репліки, здається, сам не помітив: західні цінності = редакційні засади ВВС. Чому тоді не CNN або не FoxNews? Бо в них закарбована незворушна безсторонність, себто заздалегідь декларована позиція «над бійкою». Я не кажу, що вони хибні – вони чудові, тільки працюють у вузькому діапазоні розвиненої демократії, де є чесне політичне змагання, економічна свобода, незалежні суди, ринок преси, конкуренція ідей... І, звісно, в мирний час. Спробуйте підняти архіви й поцікавитися, як у Британії висвітлювалася війна за Фолкленди! Дозволю собі повторити колись уже використане порівняння: що б сказав продюсер ВВС ініціативному кореспонденту, який запропонував би після бомбардування Ковентрі восени 1940 року взяти інтерв’ю телефоном у головнокомандувача Люфтваффе рейхсмаршала Герінґа – ну так, для повноти картини, щоби представити всі можливі судження?

Поклоніння стандартам ВВС – це щось схоже на непереборну любов до англійських пабів і Шерлока Голмса (сам такий). Так от, я переконаний, що ця інтонація, цей тон, ця манера – культурно зумовлені й споріднені незворушній пиці Деніела Крейґа на даху MI-6: жодних зайвих емоцій, усмішка кінчиками губів, порцеляновий бульдог на письмовому столі, «God save the Queen!». Вона годиться, коли треба обирати між лібералами й консерваторами, а не між людьми й мавпами з «Градами» та «Буками».

Читайте також: Про корисних ідіотів і шкідливий ідіотизм

Спробуймо відкрутити на початок і згадати, з чого все починається, які вимоги до ЗМІ має право висувати як окремий споживач, так і соціум у цілому. Отже, інформація має бути правдивою, об’єктивною та відповідальною. Правдивою – нема питань. Відповідальною – поза сумнівом, в інтересах не конкретного власника чи редактора, а цілого суспільства. А от щодо об’єктивності... Мені здається, тут закладено оксюморон. Якщо повідомлення правдиве, себто повне, без брехні, без замовчувань, без маніпуляцій,якщо воно базується на цінностях і відповідальності, то об’єктивність – це вже питання смаку. Принаймні не зараз.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено