Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 квітня, 2008

Інтереси і принципи

Політик має не плутати свою кишеню ані з державною, ані з комунальною, і не користуватися послугами дорогих повій, і оприлюднювати більш-менш схожі на правду декларації особистих доходів та видатків
Матеріал друкованого видання
№ 15 (24)
від 11 квітня, 2008
В неділю мало не потрапив у ДТП. Їду Києвом повз паркан Жовтневої лікарні, їду повільно, не вимикаючи зчеплення, і рівно в тому місці, де три тижні тому десяток відважних киян зупинили незаконне будівництво висотки (див. минуле число Тижня) бачу прапори «Блоку Леоніда Черновецького»! Від несподіванки мало не випустив із рук кермо. Я давно помітив, що Бог ставиться до мене надто поблажливо, геть не співмірно з моїми гріхами. Цього разу Він не дозволив мені врізатися в зустрічний «Гаммер».
 
Ні, прошу вчитатися уважно: київський все ще мер влаштовує демонстрацію проти свавілля київських забудовників... Досі в нього якось руки не доходили. Або був не в курсі. Вірите? Ще можна було б подумати, що Віктор Андрійович не пам’ятає подробиць якоїсь конкретної гучної справи – не той політ, – але що Леонід Михайлович зі своїми телесиками не контролює кожну сотню гривень із міських потоків, – це просто якийсь Станіславський. Тим більше, що 16 березня, коли активісти потрапили під гарячу руку міліціянтів, про бійку на Шовковичній не кричали хіба що горобці біля мерії. Очевидно, про передачу 428,69 га київської землі «студентам-кооператорам» 1 жовтня минулого року міський голова також не чув...Тепер він у білих та пухнастих шатах валить усе на попередню адміністрацію та на депутатів із ворожого БЮТівського табору. Мерія з народом!
 
Немає сенсу викривати саме чинного мера та замовчувати гріхи його опонентів – усі вони разом заслуговують на тривалі, бурхливі оплески. Але ще огидніше, коли політики намагаються записати собі в актив зусилля громадських організацій, члени яких під час своїх акцій реально ризикують якщо не життям, то, як мінімум, здоров’ям (наш колега Андрій Манчук з «Газети по-київськи» того дня відбувся струсом мозку, могло бути гірше). Мовою Карного кодексу це кваліфікується, як «зґвалтування з особливим цинізмом».
 
До просто цинізму всі ми звикли. Логіка тут проста: рано чи пізно, так чи так все буде вкрадено – яка різниця, ким? Хай уже нажеруться, може, швидше займуться корисними справами. Справді, що краще: злодюжки-ефективні менеджери чи шахраї-базіки? Врешті-решт, бюджет Києва дійсно збільшився у 5 разів, метро будується ударними темпами, пенсіонерам доплачують, гарячу лінію відкрили, асфальт латають... Ви давно були в провінції, бачили, які дороги, наприклад, у Дніпропетровську?
 
Судячи з останніх соцопитувань, третина киян задоволена діяльністю чинної міської влади. Зловживання їх не шокують, бо, по-перше, їм байдуже, по-друге, вони щиро переконані, що крастиме будь-який новий голова. Називайте це хоч зневірою, хоч соціальною деградацією.
 
Ось і найреальніший з нових кандидатів на посаду, Віталій Кличко уже розпочав свою рекламну кампанію під гаслом «Києву потрібен сильний мер». Не чесний, не дієвий, а сильний. Даруйте, до чого тут взагалі сила? Ні, я не вважаю, що боксер гірший за культуриста. Каліфорнійці обрали Шварценеґґера губернатором, і вже 5 років про це не шкодують (щоправда, між спортзалом і нинішнім кріслом він ще встиг отримати диплом з економіки у Вісконсинському університеті – одному з найкращих в Америці). А нью-йоркці, навпаки зробили губернатором... сліпого чорношкірого Девіда Петерсона. Теж, до речі, поки не скаржаться. Тож проблема не в об’ємі м’язів кандидата, а в тому, чого, власне, хочуть кияни від свого мера: кваліфікації, чистих рук, уваги до потреб дрібного та середнього бізнесу, чутливості до проблем соціально незахищених – чого?
 
За великим рахунком, я не хочу знати, хто вкрутить лампочку в під’їзді – Пушкін, Шварценеґґер чи Кличко, мені потрібно, щоби вона горіла. А чистих рук я вимагаю не лише з міркувань гігієни. Просто я знаю, що злодій вразливий, його завжди можна взяти за... вухо й примусити робити те, що вигідно не виборцеві, а власникові компромату. Тому політик має не плутати свою кишеню ані з державною, ані з комунальною, і не користуватися послугами дорогих повій, і оприлюднювати більш-менш схожі на правду декларації особистих доходів та видатків – це все питання не його моралі, а мого особистого інтересу, моєї безпеки як члена громади та приватної особи.
 
І ще я не хочу, щоби мене тримали за дурня – але це вже, даруйте, моя слабкість, особиста примха. Не люблю циніків.

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено