25 квітня, 2008

Страх і ненависть в Охтирці

Серйозні сутички під час футбольних матчів дедалі частішають
Матеріал друкованого видання
№ 17 (26)
від 25 квітня, 2008
Охтирське побоїще – найогидніше видовище, яке мені доводилося бачити по ТБ за останній час (виступи політиків я тут не враховую, а російські телесеріали не дивлюся). Перше враження від останніх хвилин матчу «Нафтовик-Укрнафта» – «Динамо» Київ зводилося до думки: “Де дніпропетровський “Беркут”?” Адже такі масові заворушення слід придушувати за всією суворістю закону в самому зародку. Втім, вивчивши всю доступну інформацію щодо інциденту в Охтирці (зокрема відгуки вболівальників “Нафтовика” та “Динамо”), дійшов висновку, що в цій неприємній історії безневинних жертв немає. Винні й охтирці, й кияни, і, як завжди, наша доблесна міліція.
 
Те, що “динамо-ультрас” далеко не янголи, давно всі знають. І те, що за кілька годин до матчу дехто з них відбирав алкоголь і наїдки в місцевих торговців, – визнають і самі київські вболівальники. Але складно говорити, хто саме спровокував бійку вже під час матчу. Адміністрація ФК “Динамо” заявляє про “провокаторів у масках”, охтирські вболівальники вказують на “столичних відморозків”, київські – на “місцевих “гопників”. Утім, хто винен наразі несуттєво. Принципово те, що бійку таки можна було попередити. Але маємо результат: розбитий стадіон, десятки поранених від граду розтрощених стільців, скляних пляшок, цеглин та ударів гумових кийків.
 
Слід зазначити, що серйозні сутички під час футбольних матчів дедалі частішають. Лише за останній місяць зафіксовано чотири таких випадки. Зокрема, 6 квітня під час матчу “Металіст” (Харків) – “Дніпро” (Дніпропетровськ) міліція не змогла припинити провокації з боку окремих уболівальників, що вилилося спочатку в “перестрілку” підручними предметами між ворожими секторами, потім – у сутички з силами правопорядку. 12 квітня в Одесі під час гри між місцевим “Чорноморцем” і столичним “Арсеналом” міліціонери не догледіли групу провокаторів із числа одеситів, які ініціювали бійку.
 
Українське фанатське середовище стає все агресивнішим на хвилі поширення футбольного руху загалом. Охоронці порядку не встигають за активністю фанатів і наразі можуть протиставити їм тільки аналогічну агресію. Хтось убачає в цьому масштабну змову, спрямовану на зрив української частини “Євро-2012”. На мою ж думку, не варто кивати на різних “масонів” через дурість у власних головах. До того ж, подібні футбольні битви – не рідкість і для цивілізованої Європи. Водночас відверто зізнаюсь: я не вболівальник, і якби не бійка на трибунах охтирського стадіону, перемкнув би телевізор на інший канал.