16 травня, 2008

По Лужкову - радянськими Конституціями

Заборона на в’їзд в Україну не заважатиме Лужкову й надалі робити заяви про «город русской славы» як проблемну територію. І розв’язувати цю «лужковську проблему» треба лише юридичним способом
Матеріал друкованого видання
№ 20 (29)
від 16 травня, 2008

 

 

[537]

Заборона на в’їзд в Україну не заважатиме Лужкову й надалі робити заяви про «город русской славы» як проблемну територію. І розв’язувати цю «лужковську проблему» треба лише юридичним способом.
 
А чи вважати таким заяву Служби безпеки України про те, що «Лужков не дотримався умов попередження СБУ про неприпустимість вчинення дій, які завдають шкоди національним інтересам України та її територіальній цілісності»? Де та як він не дотримався? Яких саме дій? Якої шкоди? Яким сааме національним інтересам? Запитань більше, ніж відповідей.
 
Можна лише здогадуватися, що Службі не сподобалася така лужковська теза: Севастополь не ввійшов до територій, переданих Микитою Хрущовим Україні. В цьому випадку заява СБУ мала бути не політичною, а суто юридичною, щоб запобігти новим проявам українофобії Лужкова й інших. Заявіть, що питання давно вирішене, й згадайте про правду, державні позиції й права, які має Україна. Це дуже просто. Візьміть Конституцію Української РСР, схвалену 20 квітня 1978 року, й процитуйте другу частину статті 77:
 
«Містами республіканського підпорядкування в Україні є Київ та Севастополь». А потім запитайте Лужкова, де він був зі своїми заявами про Севастополь з 20 квітня 1978-го до кінця СРСР. Нагадайте йому про Конституцію Російської РФСР, із якої 1954 року зникла Кримська область, і запитайте, чому в Росії не протестували проти цього упродовж сорока років. Покажіть йому Конституцію СРСР 1977 року, де в статті 76 було зазначено: «Союзна республіка має свою Конституцію, яка відповідає Конституції СРСР і враховує особливості республіки». А також статтю 78:
 
«Територія союзної республіки не може бути змінена без її згоди. Кордони між союзними республіками можуть змінюватися за взаємною угодою відповідних республік, яка підлягає затвердженню Союзом РСР». А на десерт – статтю 72:
 
«За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу з СРСР».
 
Бо тим часом російське МЗС заявляє: «Лужков висловив лише думку, яка, до речі, збігається з поглядом більшості росіян, які болісно сприйняли розпад СРСР, що жодним чином не є замахом на суверенітет України».
 
Тож нагадайте Москві, що розпад СРСР був передбачений його Конституцією, та поясніть їй – Київ самостійно визначає свій суверенітет та замахи на нього. Тим більше, що думський віце-спікер Любов Сліска теж визнає питання про статус Криму й Севастополя, додаючи: «Важливо забезпечити його підтримку необхідними документами». Дайте їм ці документи.
 
ВІД РЕДАКЦІЇ

Чергові імперські фразиЛужкова (тепер мер Москви вважає«російським» не весь Крим, а тільки Севастополь) виявилися не просто приватною думкою залежного від Кремлячиновника. Про це свідчить оперативнареакція МЗС Росії та керівництва Держдуми: віце-спікер Любов Сліска заявила, що «нам все одно доведеться вирішувати проблему Криму». Вирішуватиїї Москва може в притаманному для неїстилі – спробувати силоміць «відгризти»шматочок території у вигляді Севастополя. Тому й «роздувається» тема, нібице місто не було передано Україні разом із рештою півострова. ЯкреагуватиУкраїні?