Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 лютого, 2014

Чи ухвалить Європа «план Маршалла» для України?

Події на Майданах виявили дві тенденції: з одного боку, українці прагнуть змін на краще й готові за це боротися, із другого – в більшості своїй вони й далі чекають, що ці зміни стануться самі собою, можливо, завдяки іноземному втручанню (і не має значення, йдеться про Росію чи Захід). Очевидно, саме тому так багато запитань лунає як зі шпальт медіа, так і в соцмережах: «А де ж Європа? Чому мовчить? Невже вона нас зрадила і гроші українських олігархів для неї важливіші, ніж життя людей?»
Матеріал друкованого видання
№ 6 (326)
від 6 лютого, 2014

Щоб зрозуміти, наскільки обґрунтованими є нарікання на Європу, варто подивитися на ситуацію в країні ззовні. «Українці мають вирішити самостійно, чого вони хочуть і якого розвитку подій очікують, – поділився міркуваннями дипломат однієї зі східноєвропейських держав, що захотів лишитися неназваним. – А наше завдання – намагатися максимально гарантувати безпеку тих, хто вийшов на вулиці на знак протесту». Цей погляд домінує в багатьох країнах ЄС.

Багато хто сьогодні в Україні покладає великі сподівання на запровадження персональних санкцій проти вітчизняних можновладців та олігархів. Певні кроки в цьому напрямку вже зроблено: про скасування віз окремим посадовцям заявили США та Канада. А от Євросоюз не поспішає. Як свідчать джерела у Брюсселі, за санкції активно виступають Литва та щойнайменше ще три країни ЄС, серед яких Австрія. Позиція Відня пояснюється передусім інформацією в українській та європейській пресі про те, що дехто із провідних урядовців, зокрема й екс-прем’єр Микола Аза­­­ров та глава АП Андрій Клюєв, тримають свої капітали в банках цієї країни, а також мають там нерухомість.

Позиція більшості членів ЄС щодо санкцій залишається незмінною: поки можна зберегти бодай якийсь діалог із владою, варто його зберігати. «Хочемо ми того чи ні, однак єдиною, хто може прийняти сьогодні рішення про повернення «Беркута» в казарми, є саме вона. Тож ми повинні підтримувати контакти з нею, щоб убезпечити життя людей на вулицях», – кажуть європейські дипломати в приватних розмовах.

Це не єдина причина стриманості європейців у пи­тан­ні санкцій. Перед ними – досвід Білорусі. Запровадження обмежувальних заходів проти офіційного Мінська призвело лише до ще більшого кровопролиття й посилення авторитарного режиму Аляксандра Лукашенки, який узагалі перестав зважати на Захід. Ба навіть свого часу сувора позиція членів Ради Європи щодо Білорусі призвела до того, що країна так і не приєдналася до цієї правозахисної організації, а її громадяни позбавлені можливості звертатися до Європейського суду з прав людини. Що ж до санкцій фінансових, то вони також довели свою неефективність у боротьбі з використанням олігархами численних офшорних рахунків на підставних осіб.

Цими днями українська опозиція виступила в Мюнхені з ініціативою можливої участі ЄС у врегулюванні кризи в Україні. Арсеній Яценюк та Петро Порошенко заявили про необхідність підготовки «плану Маршалла» для України, який містив би політичну частину у вигляді відновлення Конституції 2004 року та проведення дострокових парламентських і президентських виборів, а також економічну складову. «За нашими оцінками, країні необхідно $15 млрд кредиту для того, щоб погашати поточні зобов’язання. Попередній уряд узяв у борг протягом трьох років понад $35 млрд, половина з яких була вкрадена», – сказав журналістам Яценюк.

Ідею сприйняли в Брюсселі зацікавлено. Верховний представник ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Кетрін Ештон заявила про початок дискусій. Водночас більшість країн Євросоюзу, схоже, не готова давати гроші Києву просто під обіцянки «йти європейським шляхом». Тож розраховувати на суттєву фінансову допомогу ЄС без відновлення співпраці з МВФ та виконання його вимог, не доводиться. «Неправильно починати розмову із запитання про те, скільки вам дадуть за європейський шлях, – зауважив у приватній розмові знайомий дипломат. – Тоді в сусідів, які хочуть допомогти, виникає сумнів, чи не збираються їх використати лише для того, щоб отримати гроші».

Одним із реальних кроків допомоги Києву з боку ЄС могло б стати посередництво між владою та опозицією з тим, щоб гарантувати дотримання обо­­ма сторонами досягнутих домовленостей. А ось відтворення ситуації 2004 року, коли в часи Помаранчевої революції кризу допомогли владнати тодішній верховний представник ЄС Хав’єр Солана та президент Польщі Александр Квасневський, навряд чи відбудеться. Зокрема, з геополітичних причин. «Москва постійно звинувачує нас у втручанні у внутрішні справи України. І якщо такий посередник буде з керівництва ЄС, це лише підсилить звинувачення Росії», – кажуть у високих брюссельських кабінетах.

Один із варіантів, що їх розглядають сьогодні, – посередництво ОБСЄ. Дипломати вважають, що цілі цієї організації є найбільш актуальними для України. Понад те, її участь у посередницькій роботі дасть змогу не втратити обличчя й Росії. Обговорюють також думку, що для всіх, зокрема і для самих українців, було б краще, якби посередником на переговорах став хтось абсолютно віддалений і від Брюсселя, й від Москви. Наприклад, Кофі Аннан. Якщо, звісно, в українських політиків і справді є бажання шукати вихід із кризи, а в громадян – готовність до вибору, який зобов’яже здійснювати реформи задля європейського майбутнього або ж примусить за дешевий газ відмовитися від частини прав і свобод.

«Наш найбільший пряник – це спосіб життя, наш найсильніший батіг – зачинені двері», – сказав минулої суботи в Мюнхені президент Європейської Ради Герман ван Ромпей. А право вибору – за українцями. Щоправда, для цього потрібно навчитися брати на себе відповідальність за майбутнє. Як своє особисте, так і країни загалом.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено