Максим Нестелєєв
Колонки
Реагувати чи ігнорувати — ось питання. Щодня сотні вражень і тисячі зовнішніх подразників укотре змушують обирати між розумом та почуттями: віддати перевагу голові чи серцю? Диявольський вибір, адже про обране все одно пошкодуєш.
23 червня  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 25 (553) від 21 червня
Хіпстери — це лихо. Стихійне, бо модне, і спокусливе, бо закордонне. Ми всі їх бачили, але кожен, хто вважає себе хіпстером, насправді ним не є.
16 квітня  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 15 (543) від 11 квітня
Усім відомо, що нагороди Американської академії кіномистецтв і наук (тобто «Оскар») уже давно видають переважно за актуальні тенденції та сучасні тренди. Якщо когось досі цікавить талановите, новаторське, непересічне кіно, то варто стежити за переможцями Канн, Венеції та Берліна.
16 березня  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 11 (539) від 15 березня
Головний інструмент журналіста — інформація й емоція. Тому псевдожурналіста виявити легко, адже його інструментарій — дезінформація та істерика. Чим послуговується колумніст? Тим самим, але це вже авторська інформація й особиста емоція, яка може не збігатися із суспільними настроями, адже частіше їх випереджає, бо «позирає в глиб» (Василь Стус).
24 лютого  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 8 (536) від 22 лютого
Ми живемо в майбутньому Філіпа К. Діка, а не Джорджа Орвелла чи Олдоса Гакслі. Так стверджує професор Генрі Фаррелл у Boston Review.
27 січня  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 4 (531) від 25 січня
«Блажен, хто може горіти, бо після нього залишиться попіл, а не гній», — переконує український авангардист Валер’ян Поліщук у 151-му афоризмі зі збірки прози «Козуб ягід», нещодавно перевиданої «Темпорою». Приблизно так само міг би сказати той, хто ладен померти за свої віру й переконання, готуючись згоріти на вогні священної інквізиції.
4 грудня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 48 (524) від 30 листопада, 2017
Можливо, кінець світу вже відбувся, але ми його просто не помітили. Яка ймовірність того, що апокаліпсис стався не за біблійним сценарієм, а під керівництвом менш талановитого драматурга?
13 листопада, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 45 (521) від 9 листопада, 2017
Уже оголосили всіх цьогорічних лауреатів Нобелівської премії. Це факт. Ми українці, і нас не дуже знають у світі. Це теж факт, хоч і сумний. Бо, наприклад, того Нобеля в нас немає. Але ми завжди десь поруч із ним. Завжди біля. І можемо написати цілі списки номінантів чи тих, кого несправедливо обійшли, забули, не встигли, випередили, недодали чи дали, не вказавши на українське коріння.
21 жовтня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 42 (518) від 19 жовтня, 2017
Поки ми так довго боялися, що здійсняться невеселі пророцтва Джорджа Орвелла з антиутопії «1984», то геть проґавили той факт, що в Україні поступово почали справджуватися не менш сумні передбачення з іншого його твору — «Колгосп тварин».
9 жовтня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 40 (516) від 5 жовтня, 2017
Бібліотеки, супермаркети, натовпи... Перевиробництво — ось симптом і діагноз нашої цивілізації. Особливо перевиробництво задоволень. Якщо перейматися тим, щоб бути в курсі сучасного кіно-, книго-, музико- та загалом культуровиробництва, то на щось інше часу просто не залишиться.
18 вересня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 37 (513) від 14 вересня, 2017
«Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!» — проказала колись уперше Ліна Костенко, і відтоді ці рядки змушені бубоніти тисячі ні в чому не винних українських школярів, упевнених, що поезія — це завжди значно гірше, ніж просто неповторність. Хоча англійський романтик Семюел Колрідж ще задовго до цього намагався їх переконати, що вірші — «найкращі слова в найкращому порядку». Із поезією все зрозуміло, але ж ми говоримо прозою: тут часом і мільярда слів замало, щоб висловити свої думки.
3 вересня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 35 (511) від 31 серпня, 2017
Що таке наше життя? Гра. У комедії «Як вам це сподобається» Шекспір написав те саме, тільки про своє: «Світ — театр, де всі чоловіки й жінки — актори». Найскладніша гра — це мистецтво.
7 серпня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 31 (507) від 3 серпня, 2017
Американський «живий класик» Томас Пінчон запитує своїх сучасників: «Чому все має бути простим і зрозумілим? ». «Чому ми не спрощуємо, а лише все ускладнюємо?» — запитуємо ми себе, входячи до лабіринту замість того, щоб іти битим шляхом, обираємо заплутаність клубка Аріадни замість прямолійнійної брутальності Мінотавра.
10 липня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 27 (503) від 6 липня, 2017
Поетка Любов Якимчук у чудовому вір­­ші «Розкладання» якось погралася з назвами донбаських міст, розбираючи їх на значущі склади: «Не кажіть мені про якийсь там Луганськ / він давно лише ганськ / лу зрівняли з асфальтом червоним… / і до нецька мені не дістатися… / Первомайськ розбомбили на перво і майськ... / а де бальцево? / де моє бальцево?».
21 червня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 24 (500) від 15 червня, 2017
Живеш від дедлайну до дедлайну. І почуваєшся відповідно. Дедлайнувато. Є дві гіпотези походження слова «дедлайн».
23 травня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 20 (496) від 18 травня, 2017
Чи давно ви проходили якісь тести? А скільки їх узагалі у вас було? А після скількох хотілося спровадити укладачів тестових завдань як не на три літери, то хоча б під три чорти?
2 травня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 17 (493) від 26 квітня, 2017
Д ва питання з давніх-давен непокоять людей розумової праці: 1) навіщо взагалі нам той державний апарат, коли можна якось так: козаччиною чи махновщиною? 2) навіщо нам інтелігенція, якщо ті ж таки інтелектуали давно всім набридли своїми беззмістовними балачками?
7 квітня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 14 (490) від 6 квітня, 2017
Масову літературу читають 90% усіх людей, а 10% просто соромляться про це казати. З елітарною літературою ситуація кардинально інша: 10% її читають і несамовито цим хизуються, а 90% навіть не соромляться того, що про неї й не чули.
19 березня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 11 (487) від 16 березня, 2017
Напевно, першим критиком був Герострат. У IV ст. до н.е. йому чогось не сподобалась авторська задумка, зміст і формальна своєрідність храму Артеміди в Ефесі, тож він буквально спопелив його своїм відгуком. Парадокс у тому, що ми дотепер не знаємо архітектора цього храму, а про Герострата знаємо хоча б те, що з нього був кепський критик. Надто необ’єктивний, безкомпромісний і запальний.
21 лютого, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
Непозбувна бентега українського світу перекладачів (і їхніх витворів) полягає в тому, що вони змушені грати ще якусь додаткову роль, мимохіть накинуту чи свідомо обрану, переймаючись, зрештою, проблемами інших.
1 лютого, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪