Максим Нестелєєв
Колонки
«Блажен, хто може горіти, бо після нього залишиться попіл, а не гній», — переконує український авангардист Валер’ян Поліщук у 151-му афоризмі зі збірки прози «Козуб ягід», нещодавно перевиданої «Темпорою». Приблизно так само міг би сказати той, хто ладен померти за свої віру й переконання, готуючись згоріти на вогні священної інквізиції.
4 грудня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 48 (524) від 30 листопада, 2017
Можливо, кінець світу вже відбувся, але ми його просто не помітили. Яка ймовірність того, що апокаліпсис стався не за біблійним сценарієм, а під керівництвом менш талановитого драматурга?
13 листопада, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 45 (521) від 9 листопада, 2017
Уже оголосили всіх цьогорічних лауреатів Нобелівської премії. Це факт. Ми українці, і нас не дуже знають у світі. Це теж факт, хоч і сумний. Бо, наприклад, того Нобеля в нас немає. Але ми завжди десь поруч із ним. Завжди біля. І можемо написати цілі списки номінантів чи тих, кого несправедливо обійшли, забули, не встигли, випередили, недодали чи дали, не вказавши на українське коріння.
21 жовтня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 42 (518) від 19 жовтня, 2017
Поки ми так довго боялися, що здійсняться невеселі пророцтва Джорджа Орвелла з антиутопії «1984», то геть проґавили той факт, що в Україні поступово почали справджуватися не менш сумні передбачення з іншого його твору — «Колгосп тварин».
9 жовтня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 40 (516) від 5 жовтня, 2017
Бібліотеки, супермаркети, натовпи... Перевиробництво — ось симптом і діагноз нашої цивілізації. Особливо перевиробництво задоволень. Якщо перейматися тим, щоб бути в курсі сучасного кіно-, книго-, музико- та загалом культуровиробництва, то на щось інше часу просто не залишиться.
18 вересня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 37 (513) від 14 вересня, 2017
«Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!» — проказала колись уперше Ліна Костенко, і відтоді ці рядки змушені бубоніти тисячі ні в чому не винних українських школярів, упевнених, що поезія — це завжди значно гірше, ніж просто неповторність. Хоча англійський романтик Семюел Колрідж ще задовго до цього намагався їх переконати, що вірші — «найкращі слова в найкращому порядку». Із поезією все зрозуміло, але ж ми говоримо прозою: тут часом і мільярда слів замало, щоб висловити свої думки.
3 вересня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 35 (511) від 31 серпня, 2017
Що таке наше життя? Гра. У комедії «Як вам це сподобається» Шекспір написав те саме, тільки про своє: «Світ — театр, де всі чоловіки й жінки — актори». Найскладніша гра — це мистецтво.
7 серпня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 31 (507) від 3 серпня, 2017
Американський «живий класик» Томас Пінчон запитує своїх сучасників: «Чому все має бути простим і зрозумілим? ». «Чому ми не спрощуємо, а лише все ускладнюємо?» — запитуємо ми себе, входячи до лабіринту замість того, щоб іти битим шляхом, обираємо заплутаність клубка Аріадни замість прямолійнійної брутальності Мінотавра.
10 липня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 27 (503) від 6 липня, 2017
Поетка Любов Якимчук у чудовому вір­­ші «Розкладання» якось погралася з назвами донбаських міст, розбираючи їх на значущі склади: «Не кажіть мені про якийсь там Луганськ / він давно лише ганськ / лу зрівняли з асфальтом червоним… / і до нецька мені не дістатися… / Первомайськ розбомбили на перво і майськ... / а де бальцево? / де моє бальцево?».
21 червня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 24 (500) від 15 червня, 2017
Живеш від дедлайну до дедлайну. І почуваєшся відповідно. Дедлайнувато. Є дві гіпотези походження слова «дедлайн».
23 травня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 20 (496) від 18 травня, 2017
Чи давно ви проходили якісь тести? А скільки їх узагалі у вас було? А після скількох хотілося спровадити укладачів тестових завдань як не на три літери, то хоча б під три чорти?
2 травня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 17 (493) від 26 квітня, 2017
Д ва питання з давніх-давен непокоять людей розумової праці: 1) навіщо взагалі нам той державний апарат, коли можна якось так: козаччиною чи махновщиною? 2) навіщо нам інтелігенція, якщо ті ж таки інтелектуали давно всім набридли своїми беззмістовними балачками?
7 квітня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 14 (490) від 6 квітня, 2017
Масову літературу читають 90% усіх людей, а 10% просто соромляться про це казати. З елітарною літературою ситуація кардинально інша: 10% її читають і несамовито цим хизуються, а 90% навіть не соромляться того, що про неї й не чули.
19 березня, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
«Український тиждень»
№ 11 (487) від 16 березня, 2017
Напевно, першим критиком був Герострат. У IV ст. до н.е. йому чогось не сподобалась авторська задумка, зміст і формальна своєрідність храму Артеміди в Ефесі, тож він буквально спопелив його своїм відгуком. Парадокс у тому, що ми дотепер не знаємо архітектора цього храму, а про Герострата знаємо хоча б те, що з нього був кепський критик. Надто необ’єктивний, безкомпромісний і запальний.
21 лютого, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪  
Непозбувна бентега українського світу перекладачів (і їхніх витворів) полягає в тому, що вони змушені грати ще якусь додаткову роль, мимохіть накинуту чи свідомо обрану, переймаючись, зрештою, проблемами інших.
1 лютого, 2017  ▪  Максим Нестелєєв  ▪