Арсеній Сітніков
Колонки
Український інформаційний простір, схоже, уже не може без щоденних сенсацій, що обов’язково мають базуватися на крайнощах. І не важливо, чи мають вони раціональну основу під собою. До цього звикаєш, але якщо й сам дотичний до резонансної теми, то абсурдність побачити трохи легше.
19 січня  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Нещодавно мене вперше в житті намагалися затримати працівники поліції, хоча, якщо чесно, був упевнений, що це не для мене: намагаюся ніколи не давати для цього жодних підстав.
14 січня  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
«Український тиждень»
№ 1 (529) від 11 січня
Залізничні пасажирські вагони нічних поїздів є певним символом нашої країни. Вони бувають різні – трансформери, плацкартні чи купейні, нові чи перефарбовані під нові, брудні чи дуже брудні. Але всі ці залізні тимчасові будиночки на колесах є майже єдиним інструментом сполучення різних регіонів країни.
11 грудня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Здається, слова про нові європейські цінності, зміни, що починаються з кожного, та корупцію, що вбиває, є не тільки невід’ємною частиною нашого суспільства, а й обов’язковою складовою риторики будь-якого політика.
5 грудня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Нас наполегливо намагаються залякати реальними та фейковими терактами. Запах пороху і тривоги стає все більш різким в українському суспільстві вже без географічної прив’язки до лінії фронту, але досі не зрозуміло, чи готові ми з цим впоратись — фізично та психологічно
26 листопада, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Серед безмежної кількості постійних інтернет-дискусій на тему ступені занепаду всього навколо з коливанням між «погано», «дуже погано» та «все пропало», інколи просто життєво необхідно повернутись в реальне життя, де, як виявляється, не все вже так і погано. Пошук позитивних історій в офлайні — невеличке щеплення.
9 листопада, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Тем, аби подискутувати, розділитися на декілька таборів і почати війну в постах та коментарях, в нашому суспільстві вистачає. Минулого тижня окрім традиційних зрад та перемог в суспільний порядок денний, так ніби випадково, потрапила проблема поширення та контролю над обігом наркотиків.
1 листопада, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Цікаво, що в залі арт-простору «Ізоляція» дітей не було, а поговорити зібралися переважно про комікси. А ще про війну, про її особистісний вимір. І дуже часто повторювали словосполучення «звичайні люди». Щоб чітко залишити в пам’яті аудиторії: графічна новела, яку тут презентують, не для окремого кола людей, котрих торкнулася війна, а для кожного. І не тільки тому, що воєнні історії українців можуть бути цікавішими за пригоди супергероїв.
26 жовтня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
«Український тиждень»
№ 43 (519) від 26 жовтня, 2017
В сучасних українських реаліях навіть, на перший погляд, однозначні слова, інколи набувають дуже багато різних відтінків.
17 жовтня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Після запровадження безвізу багато хто писав про те, що саме може принести українцям це довгоочікуване явище. Думаю, студенти одними з перших почали куштувати цей поки що екзотичний коктейль пригод, який зараз, якщо знати, як і де, можна отримати не дуже дорого. Повернувшись із першої невеличкої та економної (бо студентської) безвізової мандрівки країнами ЄС, можу поділитися певними висновками щодо того, справдились очікування чи ні.
10 жовтня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Чиновники від освіти констатують: українська молодь демонструє відсутність інтересу до технічних дисциплін, залишаючи країну без технічної інтелігенції.
25 вересня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Навіть в звичайних умовах сучасного світу навряд варто зверхньо ставитись до хоча б мінімальних навичок медичної та психологічної допомоги собі та тим, хто поруч. В країні, де три роки йде справжня війна, нехтувати цим — просто злочин.
19 вересня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
На відміну від «Інтерсіті» з Перемишля потяг українських реформ вирушив ще три роки тому. І він не те щоб мчить, але нарешті починає рухатися. Гарно відпочивши після канікул, депутати таки проголосували за новий закон про освіту, щоб ніхто не зміг узяти під сумнів наявність реформаторського ентузіазму в цьому парламентському скликанні.
15 вересня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
«Український тиждень»
№ 37 (513) від 14 вересня, 2017
Здається, 1 Вересня направду справжнє свято лише один раз у житті: коли ти вперше ступаєш крок шкільним подвір’ям, мріючи про доросле життя без сонної години, як у дитячому садочку. Далі вже ця дата символізує для більшості не початок якогось чергового нового дорослого етапу, а кінець літніх канікул і повернення до рутини. Бо нудно стає вже в перші хвилини навіть занадто святкового дня.
1 вересня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
В українських міністерствах завжди буде чим зайнятись. Наприклад, треба ж комусь рахувати чи не забагато українці продуктів купляють, і скільки з того відправляють у смітник. А ще комусь треба постійно щось скорочувати – що поробиш, робота така. Бюджет не гумовий.
28 серпня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Період національно-визвольних змагань 1917–1921 років та історію України взагалі в школах та університетах вивчають загально: ключові події, постаті, військові кампанії. Зазвичай увага приділяється столиці й іншим великим містам. Але, виявляється, у регіонах інколи відбуваються дуже цікаві процеси чи події, завдяки яким історична картинка стає чіткішою та кориснішою для сьогодення.
21 серпня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
«Український тиждень»
№ 33 (509) від 17 серпня, 2017
Перехід від дитячих мрій про космос (чи впевненості, що буду начальником, президентом або мільйонером) до чогось реальнішого й обміркованішого в кожного стається в різний період. На жаль, інколи вже після того, як людина здобула вищу освіту державним коштом.
8 серпня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Абітурієнтам зараз аж ніяк не позаздриш. Згадуючи свій минулорічний досвід, чітко розумію, що нинішній період є найтяжчим для них – залишилось лише декілька днів для формування списків тих, хто отримав місце з державного замовлення, а вже наступного тижня треба буде везти оригінали документів в омріяні виші
27 липня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Уже три роки минуло, відколи звільнилося від російсько-терористичної окупації багато міст Донбасу, зокрема й мій рідний Бахмут.
10 липня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Сучасні інтернет-віруси – це, звісно, небезпечно. Аж надто багато зараз базується на усілякому обладнанні, яке, як виявилось, не надто і захищене від сторонніх атак. Та аж надто багато ми йому довірили: аеропорти, пошта, банки, навіть атомна станція. Але складніше з вірусами ідеологічними, історичними, бо якщо вже підхопили люди ту заразу, то це надовго. І зона відповідальності більша, бо все ж таки це людська свідомість, а не просто інфраструктурні об’єкти. А ще існує тільки єдине можливе лікування - особисте визнання того, що заражений.
28 червня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Різність думок в суспільстві це, однозначно, добре. Якщо подивитись на досвід країн з переважаючою кількістю «однодумців» (результатом щільної роботи пропаганди), то ця теза видається такою, що не потребує додаткових аргументів. Тож виходить, що сучасна Україна, з нашою великою кількістю зрад, перемог та інших абсолютно різних громадських позицій, є досить позитивним прикладом. Але все ж щось тут не так.
21 червня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Складно залишитись осторонь чогось, про що сперечаються на різних рівнях та що стосується великої кількості людей в цій країні. Це «щось» ми чекали дуже довго, і от ніби дочекались. Хоча, поки не спробую, мабуть, не відчую, що це нарешті сталось.
13 червня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Ще рік тому складав ЗНО і дуже непокоївся — більше навіть не про екзамени, а про вибір, який стояв переді мною.
5 червня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
З різних рекламних бордів та екранів під час Євробачення в Києві закликали шанувати різноманіття. Незважаючи на те, що цей девіз все ж більше про толерантність до різних соціальних груп, якось подумалось, що це саме різноманіття навіть всередині країни, в різних його виявах, є не просто об’єктом для шанування, а й зоною підвищеної цікавості. Особливо, коли воно, інколи навіть дуже дивним чином, дає про себе знати.
26 травня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
Зазвичай, щоб стати за університетську кафедру потрібно бути або викладачем з відповідним дипломом чи вченим ступенем, або студентом без природньої сором’язливості перед аудиторією. Але є ще один варіант, коли і студенти, і викладачі опиняються по один бік – на лаві слухачів.
18 травня, 2017  ▪  Арсеній Сітніков  ▪  
12 Наступні 25 →