Юлія Ілюха
Публікації
Коли бачиш його вперше, навіть подумки не можеш назвати «ветераном». Бо ветерани твого дитинства — це сиві діди в кашкетах, які раз на рік одягали свої пропахлі нафталіном піджаки й дзвеніли орденами біля пам’ятника. А він молодий, навіть юний. Кремезний, із великими сильними руками, але з дитячим обличчям. Йому 23, півтора року з яких провів на війні.
27 травня  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
«Український тиждень»
№ 21 (549) від 24 травня
Буває, що місця, які вражали у дитинстві до холодних мурах на шкірі, в дорослому віці, наче дволикий Янус, раптово повертаються іншим своїм обличчям, до якого ти не звик. Харків мого дитинства і той Харків, де я мешкаю тепер, – це два різних міста. Перший я дуже любила за нечасті побачення, які завжди дарували відчуття свята з солодким післясмаком, другий – довго не могла сприйняти, прийняти і впустити до серця.
21 листопада, 2016  ▪  Юлія Ілюха  ▪