Юлія Ілюха
Колонки
Держпром, майдан Свободи, Дзеркальний струмінь — ці суто харківські символи відомі всім, хто бодай раз відвідував місто. Це туристичний Харків, яким пишаються, який зображають на листівках і показують на екскурсіях. А є інший — «мєнтовскій город», місто «торгашів і бариг» та придушеного сепаратизму.
28 липня  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
«Український тиждень»
№ 30 (558) від 26 липня
22 лютого 2015 року біля харківського Палацу спорту пролунав вибух, який одразу забрав життя двох учасників Маршу Гідності– ходи, яку харків’яни присвятили річниці подій на Євромайдані. Наступного дня у лікарні померли ще двоє поранених учасників ходи. Вибух став першим в історії Харкова терактом, внаслідок якого загинули люди. Одним із загиблих був Даня Дідік – 15-річний школяр, який ішов попереду колони.
21 березня  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
Коли хочуть привернути увагу до чогось незначного, пишуть: «ця новина підірвала мережу». Перед Різдвом волонтерську спільноту мережі Facebook справді підірвала одна новина: як співачка-волонтерка хотіла відвезти військовим в АТО три ящики нібито освяченого вина, щоб «хлопчики причащалися». Вантаж вчасно помітив офіцер супроводу, який не дозволив провезти алкоголь. Ображена волонтерка замість того, аби визнати свою помилку, впала в істерику та стала кричати про зраду й репресії.
18 січня  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
Кажуть, що маленькі на зріст люди люблять усе масштабне. Наполеон Бонапарт, якого завжди вважали класичним коротуном (хоча він був швидше середнього зросту) розпочав серію завойовницьких воєн та дав ім’я комплексу усіх коротунів. Інший відомий коротун із сусідньої з Україною держави, знаний у народі як «ВВХ», теж не пасе задніх у розв’язанні кривавих конфліктів. На щастя, наші місцеві (чи містечкові) коротуни свої наполеонівські плани повертають у мирне русло. Але вони (плани) не стають від того орієнтованими на людей, а не на задоволення власних потреб
5 січня  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
«Воїни світла, герої, захисники, котики, наші хлопчики» – це все про них. Про тих, хто узяв до рук зброю і пішов боронити країну, про тих, хто з початку війни на Донбасі власною кров'ю оплачує наші з вами рахунки за життя. Та дуже часто атовці - наші улюблені котики, наші захисники зі славним бойовим минулим - припускаються помилок і встряють в сумнівні оборудки, перетворюючись із героїв у озброєних та небезпечних найманців для політики і криміналу.
14 листопада, 2017  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
На Благовіщенського базарі завжди широкий вибір квітів, хоч на день народження, хоч на весілля, хоч на похорон. Від нього до Сумської – головної вулиці Харкова – всього нічого: два перехрестя, два пішохідних переходи. Я піднімаюся від базару Бурсацьким узвозом, тримаючи в руках червоні гвоздики. Мене обганяє пара середніх років, він і вона, у руках у кожного – по букету з жалобною стрічкою. За кілька хвилин вони покладуть квіти на тротуарі за другим перехрестям – там, де напередодні джип урізався в натовп людей біля пішохідного переходу.
20 жовтня, 2017  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
Я вчилася в «кульку». Так трохи зневажливо й фамільярно культурні виші називають навіть їхні студенти.
18 жовтня, 2017  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
«Український тиждень»
№ 41 (517) від 12 жовтня, 2017
Тут тихо, майже немає людей і продуктів у магазинах. Біля моря щодня бродить з десяток худющих бездомних псів, а зранку мене будять півні, яких у своєму селі я не чула вже бозна скільки років. Ми з сином зустрічаємо осінь у азовській глушині, у селі всього за кількадесят кілометрів від Маріуполя. І це – моя перша поїздка на Донбас, населені пункти якого давно вивчені за три роки волонтерства.
6 вересня, 2017  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
Пам’ятаю, на третьому курсі до нашої групи перевівся хлопець із Китаю. Звичайнісінький іноземний студент, яких багато вчиться в українських вишах. І нічого в цій події особливого не було б, якби не одне «але»: говорив він лише китайською та українською, а дія відбувалася в російськомовному Харкові початку 2000-х.
22 липня, 2017  ▪  Юлія Ілюха  ▪  
«Український тиждень»
№ 29 (505) від 20 липня, 2017