Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
Редакція
Автори
Єлизавета Гончарова
Колонки
Єлизавета Гончарова
Колонки
Повага до людини починається з дрібниць, які часто закарбовуються в підсвідомості ще з дитинства. І потім дуже важко погодитися, що чиїсь незрозумілі тобі потреби можуть бути важливими, бо тебе теж ніхто ніколи не питав.
16 листопада  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
З окупованих територій приходять невтішні новини, які багатьох переселенців доводять до паніки: влада окупантів починає боротьбу з тими, хто не платить їм за комунальні послуги. Наслідки обіцяють масштабні: церемонитись з боржниками точне не стануть...
1 листопада  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Ви теж вважаєте, що я менш гідна людина, ніж, наприклад, Сашко? Бо в мене батько підприємець, а в нього мати прибиральниця, а тато алкаш» — це питання змусило замовчати завжди гомінких семикласників, що тільки прочитали вірш Роберта Бернса «Чесна бідність» на уроці зарубіжної літератури.
20 жовтня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 42 (518) від 19 жовтня
Чотирнадцять років тому в місті, яке тоді звалося Артемівськ, стали вибухати військові склади, що містилися майже впритул до житлового кварталу. Це були перші такі масштабні вибухи на теренах України.
13 жовтня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Кризові моменти суспільство маркує не тільки підвищенням агресії чи апатії поміж населення, а й май­­же маніакальним стрибком цікавості до чогось потойбічного, таємного та відверто псевдонаукового. Що це? Брак довіри та впевненості в стійкості світу, недостатня основа наукових знань у більшості чи банальні страх та відчай?
5 жовтня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 40 (516) від 5 жовтня
Глибинні відчуття Батьківщини, рідної землі, суспільства, до якого належиш, виникають не тільки з пафосних речей на кшталт «материнського молока», а й із дрібниць, що набувають важливості в особливі часи.
30 вересня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 39 (515) від 28 вересня
Психологи знають цей феномен: коли тебе дуже хвилює якась тема, в будь-яких подіях обов’язково знайдеться щось дотичне до неї. Намагаючись вибирати різноманітні проблеми, про які писали та дискутували на щорічному форумі видавців у Львові, я вперто натрапляла на болючі питання сьогодення — теми війни, прощення, пам’яті нації. Бо з зони АТО можна виїхати, навіть за тисячі кілометрів, але вона з тебе при цьому нікуди не подінеться. На жаль...
19 вересня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Нещодавно стала свідком такого собі діалогу в Міграційній службі: жінки прийшли разом з доньками, яким за віком вже треба отримувати паспорт.
6 вересня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Люди не змінюються. Часи змінюються, а люди — ні. Здавалось би, скільки століть пройшло з моменту коли український письменник Микола Гоголь відчайдушно насміхався над чиновниками, які готові землю гризти, або вислужитися перед хоч яким ревізором! А сміятися досі є над чим
29 серпня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Три роки тому, коли в околицях Бахмута ще було повно бойовиків, на городах закопана зброї, а вийти на вулицю у вишиванці було справою відчайдухів, місто святкувало День прапору. Волонтери привезли з Києва величезний прапор, який розгорнули на стадіоні. Тоді ця подія стало катарсисом для багатьох бахмутян та переселенців, які тікали від “русского мира", бо виявилось, що розгорнути прапор без усілякого адмінресурсу забажали дуже багато людей. Під цим прапором люди дізнавалися один про одного щось дуже важливе.
23 серпня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Через окупацію Донецька область залишилася без адміністративного центру, який був, зокрема, осередком культури. Тамтешній «Маяк», Мекка книголюбів, де поціновувачі художнього слова з усіх куточків області мали можливість придбати різноманітне нове та популярне чтиво, зокрема й україномовне, тепер «за поребриком»...
19 серпня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 33 (509) від 17 серпня
Подорожуючи іншими країнами, інколи диву даєшся, з якого дрі­б’яз­ку там примудряються зробити пам’ятку чи туристичну цікавинку.
3 серпня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 31 (507) від 3 серпня
Вважати себе прибічником тих, хто всюди шукає зраду, я не маю підстав. Бо намагаюсь на усі досягнення чи помилки дивитися з боку близьких чи далеких перспектив: може, сьогодні це виглядає прикро, але завтра саме ця ситуація підштовхне когось до кардинальних змін. Але інколи приклади, які на перший погляд вражають своєю перспективністю, виявляються яскравою імітацію ефективної та корисної діяльності.
1 серпня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Питання реформ освіти зараз дуже на часі. На мій погляд, ситуація критична, майже як з охороною здоров’я. Якщо цього нарешті не зробити, реформувати не буде чого: система просто розвалиться сама по собі, бо вже не відповідає жодним потребам суспільства.
10 липня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Пам’ятаю свій скепсис на урочистому відкритті грандіозного проекту — телевежі на горі Карачун біля Краматорська.
1 липня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 26 (502) від 29 червня
Тут кажуть «після війни», хоча щоночі бачать і чують бої на Світлодарській дузі. Бо крихкий мир, що запанував тут після жахіття 2015 року, дуже цінують.
23 червня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Все більше українців вважають, що публічне обговорення суспільних проблем в соцмережах ефективніше, ніж намагання їх вирішити безпосередньо на місці порушення
19 червня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Телебачення та радіо я останнім часом використовую з дуже прагматичною метою: щоб фоном чути правильну українську мову.
15 червня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 24 (500) від 15 червня
На початку червня традиційно багато говорять про журналістів. Ось і президент у святковій промові сказав, що ігнорувати нас вже не тільки неможливо, а й небезпечно. Не перебуваючи в подібній оптимістичній впевненості, я все ж вважаю: роль слова зараз, дійсно, зросла.
7 червня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Колись, ще до війни, я попросила юних бахмутських журналістів, які робили шкільну газету, написати щось напередодні Дня захисту дітей.
1 червня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Моєму племінникові тільки дев’ять місяців. Кілька тижнів тому він зробив перші кроки. Дуже цьому зрадів, але, звичайно, невдовзі впав, вдарився й гірко заплакав.
20 травня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 20 (496) від 18 травня
У жодного народу немає простої історії. Десь у закутках пам’яті завжди ховаються страшні образи, великі перемоги, підступні зради, революційні поневіряння та національні комплекси.
19 травня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
В Бахмуті, який вже звик до різних черг через наближеність до КПВВ та велику скупченість людей з окупованої території, з'явився новий привід для соціального напруження. Цього разу в черзі опинилися біля 21 тисячі місцевих пільговиків, котрі бажають не втратити можливості безкоштовно користуватися громадським транспортом. Інші опинилися зовсім поза черг та пільг.
16 травня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Як же стрімко змінюється політичне життя в містах Донбасу. Уявіть, ще три роки тому в містечку, яке було відомим хіба тільки керамічними кухлями і тим, що міська начальниця там катається на конях в костюмі імператриці, бушувала «руська весна». Обвішані з ніг до голови зброєю і георгіївськими стрічками люди вбивали, катували і позбавляли майбутнього в ім'я світлої пам'яті загиблих 70 років дідів. Потім Слов'янськ став фактично символом, тому що саме звідти почалася війна, кінця якої не видно й досі. Але за ці три роки в головах і серцях місцевих жителів трапилися такі зміни, які при звичайному розкладі навряд чи відбулися б за десятки років.
9 травня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Виникла потреба знайти вірш для дівчинки, яка виступатиме біля пам’ятника воїнам, що загинули під час Другої світової війни. Пошук в інтернеті за запитом «вірші українською, війна» видав здебільшого вірші про АТО. Поки в сусідній державі дітей годують гаслами «Можем повторить» та спекулюють смертями мільйонів дідів на війні, що скінчилася 70 років тому, наші діти зараз ховають батьків і чують вибухи, бачать руйнування. Тому в Україні будь-яка війна тепер болить геть по-іншому... І це назавжди інше — діти, батьки, гасла...
4 травня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
123 Наступні 25 →
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.