Єлизавета Гончарова
Колонки
Пам’ятаю, як у 2014 році різні державні мужі (до яких тоді ще під час візитів у звільнені міста запросто могли підходити звичайні люди) казали: «Ми залишаємо колишніх керівників і чиновників, навіть якщо до них є серйозні питання щодо антиукраїнської діяльності, бо вони можуть втримати Донбас».
19 квітня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Донбас укотре наповнився запахом гару. І хоча подекуди вітер доносить вибухи з боку лінії фронту, зараз горить не від війни.
13 квітня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Дякую!» — тримаючи в руках книжки у фірмовому пакеті, жіночка не помічає, як далі переходить на українську, запитуючи продавця про цікаву їй спеціальну літературу. «Тут что, все только по-украински? Это же Донбасс!» — незадоволено роздивляється полиці чоловік.
5 квітня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Голова ВЦА Донеччини пан Жебрівський не втомлюється ощасливлювати мешканців області креативом. Інколи здається, що глибоко в душі він крутий масовик-витівник, якого випадково посадили виконувати нудні та банальні обов’язки.
29 березня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Нещодавно випало побувати на обласному етапі дебатів для школярів, які захоплюються журналістикою.
19 березня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
13 березня 2014 року молодий свободівець, студент, усміхнений на всіх фото Дмитро Чернявський був убитий на полі бою. Це поле тоді містилося посеред Донецька. З одного боку стояли ті, у кого була Батьківщина в серці. З другого — ті, хто виставив її на продаж, чекаючи найвищої ставки.
13 березня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Зараз у світовій спільноті, особливо зіркового масштабу, пішла мода зізнаватися у своїх хворобах, про які зазвичай не говорять, щоб не опинитися за колом, де написано «Нормальні». Але сьогодні це в тренді — сповістити на весь світ, що ти страждаєш якоюсь рідкісною фобією.
2 березня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Шахтарі України страйкують доволі часто, на Донбасі — можна сказати, періодично.
20 лютого  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Днями чоловік моєї подруги, гуляючи з дитиною, знайшов на будці Укртелекому гранату. Вона лежала в повному доступі для всіх майже в центрі Бахмута, що приблизно за 10 км від лінії фронту, у країні, яка міститься в серці Європи. Поліція, яку викликав чоловік, спершу не могла повірити, що це вибуховий пристрій: де він міг узятися просто посеред міста?
15 лютого  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 7 (535) від 15 лютого
Ми вже звикли до традиційного опитування в соціальних мережах (така собі заміна лавочок під під’їздами) на кшталт «а порадьте». Питають, кого найняти для файного ремонту, який смартфон краще купити, які сорти помідорів міцніше тримаються на плодоніжках у літню спеку та ще багато чого, що пов’язане з коливаннями долара чи зміною пір року.
1 лютого  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Нам багато в чому ще важко конкурувати з іншими країнами: отримавши в спадок «кота в чоботях» від Радянського Союзу, багато хто вирішив, що цього достатньо для підтримки існування.
18 січня  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Нещодавно на одному з наших КПВВ відбувся, начебто, курйозний випадок: літня жінка намагалась пройти в пільгову чергу, запевняючи всіх, що має на це право. Бо, мовляв, її син — командир танку в армії ДНР. До речі, син теж крокував через лінію зіткнення разом з нею, тому їх двох і затримали після несподіваного зізнання.
29 грудня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Чому держава не готова допомагати тим, хто перебував в незаконних місцях позбавлення волі.
18 грудня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Другий — пішов. Після Нелі Штепи на волі опинився ще один мер Донеччини, що був під слідством за обвинувачуванням в сепаратизмі. Але на відміну від “слов’янської імператриці” його навіть не збираються в Україні далі судити
15 грудня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Вже не думаю, що поїздка до Донецька стане можливою найближчим часом навіть у теорії. У це вірилося в 2014‑му, коли там ще залишалося багато знайомих, які чекали: ось-ось — і все буде як раніше. Про це мріялося навіть у 2015-му, коли лінія фронту наблизилася до мого міста майже впритул і могла хитнутися в будь-який бік.
8 грудня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 49 (525) від 7 грудня, 2017
Про межу між опозиційністю та державними злочинами в сучасних реаліях України.
5 грудня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
В парку Добропілля (містечко на вільній частині Донеччини) хтось зламав витвір, який був поставлений в рамках мистецького проекту.
29 листопада, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Повага до людини починається з дрібниць, які часто закарбовуються в підсвідомості ще з дитинства. І потім дуже важко погодитися, що чиїсь незрозумілі тобі потреби можуть бути важливими, бо тебе теж ніхто ніколи не питав.
16 листопада, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
З окупованих територій приходять невтішні новини, які багатьох переселенців доводять до паніки: влада окупантів починає боротьбу з тими, хто не платить їм за комунальні послуги. Наслідки обіцяють масштабні: церемонитись з боржниками точне не стануть...
1 листопада, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Ви теж вважаєте, що я менш гідна людина, ніж, наприклад, Сашко? Бо в мене батько підприємець, а в нього мати прибиральниця, а тато алкаш» — це питання змусило замовчати завжди гомінких семикласників, що тільки прочитали вірш Роберта Бернса «Чесна бідність» на уроці зарубіжної літератури.
20 жовтня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 42 (518) від 19 жовтня, 2017
Чотирнадцять років тому в місті, яке тоді звалося Артемівськ, стали вибухати військові склади, що містилися майже впритул до житлового кварталу. Це були перші такі масштабні вибухи на теренах України.
13 жовтня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Кризові моменти суспільство маркує не тільки підвищенням агресії чи апатії поміж населення, а й май­­же маніакальним стрибком цікавості до чогось потойбічного, таємного та відверто псевдонаукового. Що це? Брак довіри та впевненості в стійкості світу, недостатня основа наукових знань у більшості чи банальні страх та відчай?
5 жовтня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 40 (516) від 5 жовтня, 2017
Глибинні відчуття Батьківщини, рідної землі, суспільства, до якого належиш, виникають не тільки з пафосних речей на кшталт «материнського молока», а й із дрібниць, що набувають важливості в особливі часи.
30 вересня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
«Український тиждень»
№ 39 (515) від 28 вересня, 2017
Психологи знають цей феномен: коли тебе дуже хвилює якась тема, в будь-яких подіях обов’язково знайдеться щось дотичне до неї. Намагаючись вибирати різноманітні проблеми, про які писали та дискутували на щорічному форумі видавців у Львові, я вперто натрапляла на болючі питання сьогодення — теми війни, прощення, пам’яті нації. Бо з зони АТО можна виїхати, навіть за тисячі кілометрів, але вона з тебе при цьому нікуди не подінеться. На жаль...
19 вересня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
Нещодавно стала свідком такого собі діалогу в Міграційній службі: жінки прийшли разом з доньками, яким за віком вже треба отримувати паспорт.
6 вересня, 2017  ▪  Єлизавета Гончарова  ▪  
123 Наступні 25 →