Юрій Макаров
Колонки
Ми живемо у двох Українах одночасно. Одна виходить на Майдани, посилає своїх дітей на фронт, збирає гроші на бронежилети й прилади нічного бачення, намагається брати участь у місцевому самоврядуванні. Друга голосує гречкою, дає хабарі скрізь, де тільки можна, дружньо ненавидить владу всіх рівнів і слухає шансон.
18 січня  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 3 (530) від 17 січня
Якщо Він справді є й справді помер за нас, напередодні свят Він дав підказку, як, із ким і в яких стінах відзначати Його народження.
11 січня  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 1 (529) від 11 січня
Гортаю календар. Оцінити підсумки року важко. Те, що минулого тижня бачилося важливим, уже вкрилося попелом. Те, що кілька місяців тому здавалося дрібницею, може вистрелити через якийсь час. Тому я уважно гортаю календар. Точніше, підшивку Тижня, мені так простіше.
30 грудня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 51 (527) від 21 грудня, 2017
…Бесіда, як годиться, почалася з дискусії стосовно сортів пива й дуже швидко перейшла до обговорення нинішньої влади та окремих сил, які до неї входять. І раптом колега поставив питання руба: а що ти зробив би, якби тобі довелося запускати політичну партію з нуля?
27 грудня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 52 (528) від 27 грудня, 2017
Саакашвілі загрався. Він, схоже, щиро повірив, що може стати лідером, тактиком і стратегом опозиції, точкою збирання активістів, готових виступити за все хороше й, головне, проти всього поганого. Адже в Грузії було саме так. Тільки там він був не один, а Україна не Грузія.
14 грудня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 50 (526) від 14 грудня, 2017
Низка авантюрних казусів, як-от знімання з даху рятівника демократії або засвічування агентеси під прикриттям, створює інформаційний хаос, витісняючи із суспільної свідомості два найголовніших, найістотніших питання: як перемогти у війні й що робити потім із Донбасом? Перше хай радше обговорюють люди зі зброєю, а от стосовно другого кожен громадянин України мусив би мати власну думку.
7 грудня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 49 (525) від 7 грудня, 2017
Семантичний ряд вибудовується сумнівний: консерва, консерваторія, консервант, консерватор… Ми не в Британії: у нас немає ані загальної поваги до сучасного просвіченого консерватизму, ані попиту на працездатну ідеологію серед еліт. Покоління інтелектуалів, вихованих на історичному матеріалізмі, не проп’єш.
2 грудня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 48 (524) від 30 листопада, 2017
Ми з вами фабрика заручників. Щоб стати кандидатом у політв’язні, донедавна варто було перетнути державний кордон у північно-східному напрямку, а далі вже як пощастить. Відтепер північний напрямок теж актуальний.
23 листопада, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 47 (523) від 23 листопада, 2017
Морок розвіявся не для всіх. Чимало українців, і не лише підстаркуватих, які прожили в совітській системі більшу частину життя, а й зовсім молодих, які мають уривчасті казкові уявлення про попередній порядок, дозволяють собі ностальгію за «стабільністю» й «найсмачнішим у світі морозивом» — таких, якщо вірити соціології, серед нас понад третина.
9 листопада, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 45 (521) від 9 листопада, 2017
Відколи в нас розгорнулася кампанія з перейменування радянських назв вулиць, площ, провулків, — кампанія, яку я, до речі, підтримую всією душею, — мимоволі починаєш звертати увагу на решту столичної топоніміки.
7 листопада, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 44 (520) від 2 листопада, 2017
«Українському тижню» 10 років. Хто міг би подумати!
2 листопада, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 44 (520) від 2 листопада, 2017
Цей матеріал у свіжому The Washington Post я читав із якимось незрозумілим полегшенням: про російсько-українську війну, про її коріння в імперській історії й про стан мізків кремлівського керівництва написано так, ніби автор чув наші щоденні розмови й висловив екстракт наших думок та емоцій, стиснувши їх до розміру півшпальти, а в іноземній пресі це трапляється не щодня.
27 жовтня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 43 (519) від 26 жовтня, 2017
Дозволю собі зараз поділитися чимось дуже інтимним. Донедавна мені взагалі здавалося, що це краще приховувати, цього варто соромитися, а саме: я люблю гроші. Точніше, навпаки: я не люблю їх відсутності. Безгрошів’я кидає мене у відчай. Аж до того, що у хвилини слабкості звістка про якийсь несподіваний гонорар діє на психіку краще за антидепресант — буквально, у медичному сенсі. Бо порожній гаманець — це приниження. Особливо коли збирання необхідної суми у Facebook (подайте хто скільки може!) — єдиний спосіб зробити родичеві термінову операцію. Гаразд, то все форс-мажор, є подразники простіші: рахунок за тепло, взуття на зиму, обов’язкові ліки, подарунок дочці на день народження…
20 жовтня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 42 (518) від 19 жовтня, 2017
Хімія, фізика, біологія, астрономія, математика… Якби в мене було кілька зайвих років, я залюбки присвятив би їх вивченню цих дисциплін, хоча б до рівня 11-го класу, знову. Коли згадую свою школу, в мене два протилежні почуття: з одного боку, стійка ненависть до інституції як такої з її ієрархіями, дисципліною, лицемірством, комсомолом, браком фантазії, з другого — любов до місця, де класні чоловіки й жінки навчають тебе класних речей, навіть якщо ти в багатьох із них тямиш повільніше за своїх однокласників.
12 жовтня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 41 (517) від 12 жовтня, 2017
Тільки не треба про те, що ми встигаємо в останній вагон, що ми відстали мало не назавжди, що ми за сукупним інтелектом уже країна третього світу.
5 жовтня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 40 (516) від 5 жовтня, 2017
Через це випробування треба було пройти, щоб одужати. Адже тривале ігнорування прямої та явної загрози слід визнати або дитячою недоумкуватістю, або душевним захворюванням. І ми хворіли. Назва нашої колишньої хвороби — залишкові колоніальні фантомні болі, які передбачали особливий тип зв’язку з колишньою метрополією аж до теоретичного... можливо... колись... повернення в її лоно. Для когось це становило основу світогляду, для когось — найбільший жах, який тільки можна уявити, для когось — несвідоме емоційне тло. Іловайськ — саме Іловайськ, а не Крим і не Слов’янськ — повернув нас до тями.
31 серпня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 35 (511) від 31 серпня, 2017
Гіпотеза висить у повітрі три з половиною роки: «Путін – ***ло, розв’язав війну, коли він помре або його прибере власний почт, усе відразу налагодиться, Росія стане демократичною й справедливою, відкличе своїх башибузуків із Донбасу, поверне Крим і буде нам щастя».
18 серпня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 33 (509) від 17 серпня, 2017
Ми це вміємо. Влаштовувати сварки на рівному місці. Чубитися там, де слід єднатися. Скидатися на тупих провінціалів. І виправдовуватися так, що краще промовчати б.
10 серпня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 32 (508) від 10 серпня, 2017
Не лаймо соціологів, вони грають, як уміють. Зокрема, йдеться про оцінку кількості українців, які жодного разу не були за кордоном.
6 серпня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 31 (507) від 3 серпня, 2017
Попереджаю: те, що ви зараз читатимете, — плагіат. Точніше, дайджест, оскільки думки я позичав одразу в кількох сучасних авторів, серед яких двоє британців, один француз, один українець і навіть один росіянин, щоправда, родом із Києва. Вони мають різні переконання (ліві, дуже ліві й помірковані праві), спільне в них усіх — лише предмет наукової цікавості: нація і націоналізм. І, хоч як дивно, серед представників різних традицій та наукових шкіл сьогодні, за великим рахунком, немає принципових розбіжностей у розумінні названих вище понять
27 липня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 30 (506) від 26 липня, 2017
Перша реакція: Боже милий, і ми замазалися! Друга: ні, усе гаразд, нас просто знову переплутали із сусідами. Знаєте, як воно досі буває: «О, ви з України! Це десь там у Росії?». Або останнім часом трохи краще: «Це поруч із Росією?». У будь-якому разі точка відліку до цього часу та сама. Асоціації, на жаль, теж.
20 липня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 29 (505) від 20 липня, 2017
Є такі захворювання, коли пізно щось робити, але й не робити нічого теж неможливо. Із нашою медициною якраз той випадок.
18 липня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 28 (504) від 13 липня, 2017
А зараз спеціально для читачів Тижня невеличка екскурсія у світ високих стосунків вітчизняної бюрократії.
6 липня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 27 (503) від 6 липня, 2017
Дуже перепрошую, якщо зачеплю чиїсь почуття, але саме слово «конституція» в нашому щоденному побуті має дуже сумнівні конотації, далекі від трепетного шануван­­ня. Його треба дуже довго мити, чистити, парфумити, щоби домогтися бодай приблизно того ­самого ефекту, який у схожій ситуації досягається в поляків, фінів, нідерландців, швейцарців, не ­кажучи вже про американців.
29 червня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 26 (502) від 29 червня, 2017
У моєму дитинстві на сільському господарстві зналися всі, ну от просто-таки всі без винятку.
26 червня, 2017  ▪  Юрій Макаров  ▪  
«Український тиждень»
№ 25 (501) від 22 червня, 2017
12345678910111213141516 Наступні 25 →