Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
Редакція
Автори
Тарас Лютий
Колонки
Тарас Лютий
Колонки
Гадаю, що багатьом із нас не раз доводилося чути популярний нині зворот «я вас почув(ла)». Не знаю, як для кого, а для мене він означає таке: «Я чую тільки себе». Та невже нам і справді затишно в цих деформованих стосунках «Я і Ти»?
16 листопада  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 46 (522) від 16 листопада
Людина всякчас має усвідомлювати, що, приєднавшись до маси, вона переступає межі своєї особистості. Проте чому люди безперестану збиваються в маси? Бо тільки там вони захищені від страху.
7 листопада  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 44 (520) від 2 листопада
Як помічають дослідники, Григорій Сковорода був мислителем того типу, який в ідейному плані все змішував і все приймав. Тому його часто називають філософом без системи. Може саме через це в його творах часто зустрічаються протилежні думки. І висловлював він їх цілком свідомо. «Але що це за тип діалектичного мислення?» — запитує в своїй розвідці про Сковороду Дмитро Чижевський.
24 жовтня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
У 1930 році Хосе Ортеґа-і-Ґасет видає книжку під назвою «Бунт мас», яку складає з декількох підготовчих статей. У ній зафіксовано, сказати б, нову соціологічну реалію — «людина масова», котра запанувала в європейській історії з другої половини ХІХ століття. Ортеґа починає зі, здавалося б, неправдоподібного положення: «в суспільстві маси взяли повну владу».
16 жовтня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Правило, правда, праведний, правий — ось заледве незначна вервечка слів на позначення добра та моральної чистоти.
9 жовтня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Як тільки не вихитрюється людина в шуканні раювань, а неодмінно якось та вподобає собі новітні вигадані лакомини. Дослідник повсякденності Вольфґанґ Шивельбуш ретельно простежив історію цього пожадання.
3 жовтня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
В нашій буденності ми часто не годні обійтися без дзеркал. Вони ніби призвичаїли нас позирати на себе збоку й дозволяють здійснювати з їх допомогою складні дії різного штибу. Нарешті, використовуючи їх, ми лицезріємо мало не всі закамарки яви, котрі донині були непомітними. І чи не найголовніше: люстро пробуджує в нас самосвідомість. З його появою світ, потойбіч і поцейбіч дзеркального плеса, вельми унаочнився, позаяк міркування про сутність і видимість отримує негадані ракурси. Тепер ми впевненіше повідаємо про схожість, ілюзорність або нескінченність. Сабін Мельшіор-Боне в «Історії дзеркала» пише про повабний досвід віддзеркалення.
27 вересня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Чи знаємо ми що таке подарунок: ознака пошанування, спосіб розплатитися, можливість зробити дещо приязне з нагоди визначної події, церемоніал до дня подяки чи спроба продемонструвати особисту великодушність?
25 вересня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Пліній Старший у «Природничій історії» повідає про неможливість з’ясування генези малярства. Втім таки подає власну версію: її виникненням пропонується вважати момент, коли лінією вперше була обведена людська тінь. Так постає ще один параметр об’ємного тіла — його проекція на площині. Тіньовий образ вловлює взірець, принаймні вказує на нього. Про подібні форми відображення міркує швейцарський мистецтвознавець Віктор Ієронім Стоїкіта в «Короткій історії тіні».
12 вересня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Якось розмовляючи за кордоном про Україну мені випало зіткнутися з неочікуваною для себе думкою. Вочевидь, у розмові не можна було не порушити питання про ситуацію в Криму й на Сході України
8 вересня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 36 (512) від 7 вересня
Син педагогів, Том Вейтс, народився в Каліфорнії 7 грудня 1947 року, за переказами, на задньому сидінні таксі. Як кажуть лихі люди, по батьківській лінії в його роду були психопати й алкоголіки, а з материнського боку — переважно священики
27 серпня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Не раз помічено, як неприступні для декого речі, а до того ж ті, які не відповідають ординарним стереотипам, часто-густо спричиняють у багатьох людей таке роздратування чи обурення, що вони ладні, щонайменше, закарбувати їх як нісенітницю. Літературним подразником такого нерозуміння вже кілька століть є маркіз де Сад, якого або підносять до небес, або ж, навпаки, відчайдушно проклинають. Одні пнуться мало не дослівно сприйняти його твори, інші нарікають, мовляв, нащо взагалі таке писати. Безперечно, тексти де Сада — це передовсім небилиця, ще й провокація стосовно того, чи здужає людина таке «перетравити», чи не забракне їй інтелектуальних і мовних засобів, аби все це збагнути й висловити? Про збіжні речі пише у своїй розвідці Марсель Енафф.
17 серпня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Думаю, що з будь-ким на якомусь етапі життя мала статися історія, коли вона чи він зненацька незчулися, бо негадано закінчилася та, для кого благодатна, а комусь навпаки немилосердна пора, котра неминуче повертатиметься до нас у сновидіннях або спогадах, і називатиметься дитинством. Філіп Ар’є, досліджуючи цю стадію людського життя, безперестанно спрямовує нас до несподіваних роздумувань.
9 серпня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Либонь мало хто підозрює, що такий витвір як символ володіє вагомою мірою динамічності. Певно так само декому не одразу спадає на думку, що символ є однією з універсальних фігур опосередкування вирішальних для людської життєдіяльності конструкцій, як-от, мова, психічна активність, ба навіть геть усі соціальні відносини.
31 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Я запитав у своєї дванадцятилітньої доньки, чи нудьгує вона коли-небудь. Відповідь була кумедно-несподіваною, майже в стилі Аліси з Країни Див: у неї в запасі завжди є безліч тем, на які можна понудьгувати. До головних же ознак нудьги вона зараховує: розглядання нігтів і періодичне позирання на годинника
25 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Твердження, що під найменуванням «порногламур» може приховуватися якийсь універсальний «стиль», нині либонь мало хто серйозно брав би до уваги. Втім, якщо кинути оком на минувшину та спробувати простежити роль чуттєвості й сексуальності в культурі та повсякденності, як це робить Жан-Марі К’юбільє, дещо неодмінно розвидниться.
19 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 28 (504) від 13 липня
Чимало з тих, хто таки береться за непросту справу визначення феномена культури, говорять, щонайменше, про кілька сотень її означень. Чи не заплутаєшся в такій палітрі формулювань? А може, взяти й облишити ті дефініції, адже мало не кожен має бодай інтуїтивне уявлення про неї? Та скільки ще потрібно «інститутів культури» чи «комітетів з питань духовності та культури», щоби більше ніколи вже не повертатися до цього питання?
17 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Досить часто в англо-саксонській традиції відбувається ототожнення понять «масова культура» і «популярна культура». Натомість у розвідці Пітера Берка «Популярна культура в ранньомодерній Європі» пропонується, щонайменше, часове розведення цих феноменів, які, до того ж, мають і величезну кількість проявів.
2 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Трапляється так, що слово «культура» настільки плутає людей, що дехто з них готовий її безугавно вшановувати, а інші, навпаки, воліли б позбутися всього з нею пов’язаного. Та чи хтось із них направду бодай спробував колись відслідкувати хоча б дещицю її відтінків?
30 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Починати розмову про кітч годилося б з якогось каламбуру. Чимало «азбук виховання» наполягають на тому, що формування повноцінної людини починається замолоду. Та чи не нагадує тоді подібне «культивування» запроторення до такого собі культурного ґетто? Тому, перефразовуючи один розхожий вислів, скажемо: «Несмак потрібно виховувати з дитинства!»
28 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Коли в Україні розпочалась кампанія з декомунізації, я пожартував у себе на сторінці Facebook приблизно так: «Тільки в нашій країні “Фройд” і “Фрейд” — це умовно тотожні імена на позначення тієї самої людини, а “Дніпропетровськ” і “Дніпропетровськ” — це імітовано різні назви одного міста».
20 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Нижче я хочу поміркувати про роль персонального звертання. Не просто під час безпосередньої зустрічі з кимось, а радше при комунікації в умовах існування нових медій. Погодьмося, звичайні листи чи поштівки, які ми використовували безмаль не до кінця цього тисячоліття, зараз хоч і не витіснені цілковито, проте здаються вже справжніми раритетами.
8 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Французький літератор Жорж Батай свого часу продемонстрував, що зло віддавна стало центральним сюжетом європейської літератури. Зрештою, його навряд чи можна було б назвати самостійною характеристикою, бо воно завжди стосується людини.
7 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Спрадавна підмічено, що людський інтерес повсякчас пробуджується тоді, коли йдеться про якісь екзотичні виверти. Те, що випадає з шерегу звичності, нехай воно є навіть дурисвітством, таки збурює цікавість. Сама природа підживлює нас підхожим матеріалом. І щонайперше сновидіннями, які вирують парадоксами й віддавна виступають у ролі медіум-просторів, допроваджуючи нас у можливі світи.
25 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 21 (497) від 25 травня
Іноді нам хочеться, щоб існувала бодай невеличка можливість реалізувати мало не всі наші прагнення. І тоді ми навіть готові видавати бажане за дійсне. Та часто сама культура подає нам приклади того, як і навіщо людина поривається в неможливе.
19 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
123 Наступні 25 →
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.