Тарас Лютий
Колонки
Тривалий час тільки ледачий не жбурляв камінь у бік стандартизованого західного суспільства споживання. Й варто сказати, таки було за що. Втім, чи дійсно все в ньому виглядає аж надто однозначно?
22 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Обережно, двері зачиняються!» Визначальне слово тут «обережно», позаяк метрополітен — це специфічна (підземна) реальність, сповнена несподіванок.
10 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Про те як форми політичного домінування вростають у тло культури говориться давно. Але про спротив культурі контролю, що проявляється не лише в світогляді, а почасти закарбовується в дедалі виразніших життєвих формах, говорять не так часто. Щоби сповна відчути контраст цього протистояння, варто звернути увагу бодай на соціокультурні практики, субкультури та мистецькі акції
1 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
У часи, коли в культурі дедалі витонченішими стають тенденції до стандартизації й інспектування, неабиякого значення набуває здатність суспільства протистояти формам домінування.
25 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Про зростання впливу моди як промовистого явища масової культури доводиться говорити, либонь, аж від модерних часів.
19 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 16 (544) від 19 квітня
Для того щоб не заплутатися чи могти порозумітися під час спілкування з іншими, а також підтримувати звиклий для культури, до якої належимо, триб життя, зазвичай ми орієнтуємося на певні форми поведінки й послуговуємося специфічною лексикою. На перший погляд це видається неймовірним. Але хіба то справді так? Невже ми такі повальні пристосуванці?
13 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 15 (543) від 11 квітня
Теза про те, що переважна більшість люду найчастіше обиратиме розважальне кіно, порівняно з мудруватими драматичними стрічками, очевидно, не викликатиме особливих оскаржень. А от куди тоді зарахувати фільми, де змішуються, сказати б, «високі» та «низькі» стилі, як-от соціальна сатира й «чорнуха», мистецький абсурдизм і «туалетний гумор»?
10 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Напевно, будь-кому з нас багато разів доводилося спостерігати за діями натовпу чи й просто бути його частиною (брати участь у політичній акції або флеш-мобі, уболівати на стадіоні за улюблену команду, переглядати в кінотеатрі фільм, ходити на концерти тощо). Але не всяк міг би відразу сказати, що означає належати до публіки.
5 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 13 (541) від 29 березня
Добірка невеличких шедеврів Валер’яна Поліщука «Козуб ягід» демонструє стилістику зухвалості, нетривіальності, суперечливості, наївності, ба навіть ступінь якогось архилюдського висловлювання, що його автор визначає як «уперте думання» або «планове думання». Воно й не дивно, позаяк: «бувають зі всякими розумними людьми такі глупі становища, що їм доводиться дуже важко думати».
19 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Медії віддавна перетворилися на засоби постачання інформації, яка вже не просто надається людині до відома, а спроможна значною мірою трансформувати її свідомість. Від того, якими оповідями постачають нас носії повідомлень, безпосередньо залежать міжлюдські стосунки, проявлені в реальному житті.
12 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
У 50-літній ювілей подій, названих «Травнем 1968 року», пригадується один із повабних тогочасних сюжетів — полеміка між двома чільними німецькими інтелектуалами, представниками «критичної теорії».
2 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Одне з чи не вирішальних питань, пов’язаних із домодерними формами культури, можна сформулювати так: чи існувала й наскільки була розвиненою популярна культура в доіндустріальну добу?
1 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 9 (537) від 1 березня
Коли стежиш за дописами відомих і не надто відомих колумністів, то вряди-годи помічаєш, як у них трапляються колонки, де вони підходять до якоїсь межі й далі міркують над тим, про що, власне, далі писати. Яку тему обрати наступною? З якого приводу необхідно висловлюватися?
24 лютого  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 8 (536) від 22 лютого
Творення міфів становить вагому частку підсвідомого потягу до символічного освоєння світу, а тим паче в часи кризи сакрального.
16 лютого  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 7 (535) від 15 лютого
До того, що дехто часом схильний вдаватися до найкурйозніших учинків, не маючи на те очевидних причин, людина, здається, вже остаточно звикла.
6 лютого  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Одним із характерних, хоча можливо й дещо дивних і не відразу помітних видів суперництва в суспільстві є поведінка відсторонення від будь-якої виробничої діяльності.
29 січня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
У середині ХІХ століття промислова система не переставала дивувати світ своїм потужним потенціалом.
25 січня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 4 (531) від 25 січня
Коли технологічні здобутки індустріальної цивілізації нарешті дали змогу людині вважати, що вона є всемогутньою, рівнобіжно постала зваба Великої Обіцянки розбудувати Земний Град Прогресу.
22 січня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 3 (530) від 17 січня
Як ідеться в одній тривіальній приповідці: кожна людина живе заради щастя. Та новітній суспільний міф породжує вже дещо інше уявлення про щастя, що так чи інак спряжене з утопією цілеспрямованого, збалансованого й забезпеченого життя людства.
29 грудня, 2017  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Хоча це може звучати дещо неправдоподібно, та, очевидно, ні для кого не є великою таємницею, що тоталітарні режими, допоки при кормилі трималися їхні вожді, вкорінювалися міцно й надовго за суттєвої підтримки мас.
27 грудня, 2017  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 52 (528) від 27 грудня, 2017
Достоєвський є автором, якого мало не в усьому світі й дотепер почасти сприймають яко речника універсальних моральних цінностей. Одначе, сучасний французький філософ Рене Жирар старався розгадати цю популярність російського письменника, втім прийшов до дещо нежданих висновків.
17 грудня, 2017  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Існує знане висловлювання Миколи Гоголя про те, що він достоту так і не зміг визначитися, який саме аспект душі в ньому переважає: український (щоправда, письменник пише «хохлацкая душа») чи російський. Не дивно, що таке роздвоєння не могло не позначитися й на його творчості.
15 грудня, 2017  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 50 (526) від 14 грудня, 2017
Впродовж мало не всієї історії людства Чужий усякчас значився за об’єкт страху та ненависті. Проте ми не надто замислюємося над тим, що чужак існує і в нас самих, бо становить невловимий лик нашої тожсамості. Мабуть тому, лише розпізнавши чужинця в собі, ми таки перестанемо його ненавидіти, а либонь приймемо власну роздвоєну ідентичність, ба навіть цілий калейдоскоп ідентичностей. А тим часом, чужинця й надалі вважають тим, хто не є серед нас. Він усякчас нізвідки. Відтак, зрозуміти його вхитриться лише той, хто і сам почувається чужаком. «Чому ми самі собі чужі?», — запитує Юлія Кристева.
2 грудня, 2017  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Мало не від часів свого зародження філософія всякчас зосереджувалася на людині. Однак для її розуміння не останню роль відігравала тварина, котра становить своєрідну контр-модель людини. Іншими словами, є її двійником. Аристотель, хоч і називає тварин карликовими істотами, проте зазначає, що їх можна описувати за аналогію з людиною. Тож вивчати тварин означає не просто щось дізнатися про людину, а заразом і перевершувати її тварне буття.
2 грудня, 2017  ▪  Тарас Лютий  ▪  
У нашому житті ми дізнаємося не лише про невідворотність міжособистісних стосунків. Недаремно ж Емманюель Левінас замість запропонованої Мартіном Бубером діади Я — Ти воліє говорити про Іншого рівночасно з явленням його Лику, Обличчя або Подоби.
27 листопада, 2017  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 47 (523) від 23 листопада, 2017
1234 Наступні 25 →