Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
Редакція
Автори
Тарас Лютий
Колонки
Тарас Лютий
Колонки
Я запитав у своєї дванадцятилітньої доньки, чи нудьгує вона коли-небудь. Відповідь була кумедно-несподіваною, майже в стилі Аліси з Країни Див: у неї в запасі завжди є безліч тем, на які можна понудьгувати. До головних же ознак нудьги вона зараховує: розглядання нігтів і періодичне позирання на годинника
25 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Твердження, що під найменуванням «порногламур» може приховуватися якийсь універсальний «стиль», нині либонь мало хто серйозно брав би до уваги. Втім, якщо кинути оком на минувшину та спробувати простежити роль чуттєвості й сексуальності в культурі та повсякденності, як це робить Жан-Марі К’юбільє, дещо неодмінно розвидниться.
19 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 28 (504) від 13 липня
Чимало з тих, хто таки береться за непросту справу визначення феномена культури, говорять, щонайменше, про кілька сотень її означень. Чи не заплутаєшся в такій палітрі формулювань? А може, взяти й облишити ті дефініції, адже мало не кожен має бодай інтуїтивне уявлення про неї? Та скільки ще потрібно «інститутів культури» чи «комітетів з питань духовності та культури», щоби більше ніколи вже не повертатися до цього питання?
17 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Досить часто в англо-саксонській традиції відбувається ототожнення понять «масова культура» і «популярна культура». Натомість у розвідці Пітера Берка «Популярна культура в ранньомодерній Європі» пропонується, щонайменше, часове розведення цих феноменів, які, до того ж, мають і величезну кількість проявів.
2 липня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Трапляється так, що слово «культура» настільки плутає людей, що дехто з них готовий її безугавно вшановувати, а інші, навпаки, воліли б позбутися всього з нею пов’язаного. Та чи хтось із них направду бодай спробував колись відслідкувати хоча б дещицю її відтінків?
30 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Починати розмову про кітч годилося б з якогось каламбуру. Чимало «азбук виховання» наполягають на тому, що формування повноцінної людини починається замолоду. Та чи не нагадує тоді подібне «культивування» запроторення до такого собі культурного ґетто? Тому, перефразовуючи один розхожий вислів, скажемо: «Несмак потрібно виховувати з дитинства!»
28 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Коли в Україні розпочалась кампанія з декомунізації, я пожартував у себе на сторінці Facebook приблизно так: «Тільки в нашій країні “Фройд” і “Фрейд” — це умовно тотожні імена на позначення тієї самої людини, а “Дніпропетровськ” і “Дніпропетровськ” — це імітовано різні назви одного міста».
20 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Нижче я хочу поміркувати про роль персонального звертання. Не просто під час безпосередньої зустрічі з кимось, а радше при комунікації в умовах існування нових медій. Погодьмося, звичайні листи чи поштівки, які ми використовували безмаль не до кінця цього тисячоліття, зараз хоч і не витіснені цілковито, проте здаються вже справжніми раритетами.
8 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Французький літератор Жорж Батай свого часу продемонстрував, що зло віддавна стало центральним сюжетом європейської літератури. Зрештою, його навряд чи можна було б назвати самостійною характеристикою, бо воно завжди стосується людини.
7 червня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Спрадавна підмічено, що людський інтерес повсякчас пробуджується тоді, коли йдеться про якісь екзотичні виверти. Те, що випадає з шерегу звичності, нехай воно є навіть дурисвітством, таки збурює цікавість. Сама природа підживлює нас підхожим матеріалом. І щонайперше сновидіннями, які вирують парадоксами й віддавна виступають у ролі медіум-просторів, допроваджуючи нас у можливі світи.
25 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 21 (497) від 25 травня
Іноді нам хочеться, щоб існувала бодай невеличка можливість реалізувати мало не всі наші прагнення. І тоді ми навіть готові видавати бажане за дійсне. Та часто сама культура подає нам приклади того, як і навіщо людина поривається в неможливе.
19 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Арістотелю належить висловлювання, що серед усіх живих істот сміятися здатна лише людина. Втім, треба запитати: яка вона, людська посмішка, — злостива чи спричинена втіхою? Як можуть настільки полярні почування мати збіжний вияв? Та й узагалі сміх є суто позитивною чи також і негативною спроможністю виражати емоції? Що легше — глумитися чи радуватися з приводу чогось дивовижного?
11 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
У країнах, які з певних причин утрачали державність, деінде спостерігається недовірливе ставлення до влади. Трапляється так, що її мислять захожою, лукавою, маніпулятивною. Попри те що до керма приходять у доброчесному суперництві, речники цієї влади почасти й надалі витлумачують її як засіб підкорення, а не творення.
9 травня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 18 (494) від 4 травня
Чого чекатимеш від мислителя, який дошукував у філософії такого несподіваного вияву, як гіркі квиління, скрегіт зубовний чи бучний гамір? Але потрібні вони йому були не для суєтної чи шокуючої популярності. Адже він жив не за рахунок філософії, а заради неї.
20 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Щось таке невидиме має людина, якусь істину-таїну, що не дозволяє їй обернутися на керамічного боввана чи то глиняного бевзя.
14 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 15 (491) від 13 квітня
«Філософ, який не вступає в дискусію, схожий на боксера, який не б’ється на рингу». «Припинімо верзти трансцендентальну нісенітницю, адже все просто, як удар у щелепу». «Коли читаєш діалоги Сократа, часто вхоплюєш себе на думці, що дарма витрачаєш час». Всі ці висловлювання належать Людвіґу Вітґенштайну — одному з мислителів, які докорінно змінили філософію ХХ століття. Та про що нам може розказати його історія життя?
10 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Говорячи про міфології тепер, ми звикли мати на увазі, передовсім, певні маніпулятивні системи, при цьому забуваючи, що «міф» як окремий конструкт людської свідомості спочатку мав дещо інше значення. Однак, спроба визначити міф не є таким вже й легким завданням.
4 квітня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Думаю, що кожен уже неодноразово зміг переконатись: якщо красою можна милуватися вічно, то потворність усякчас змушує нас негайно відвертати погляд. Але чи завжди стається саме так?
28 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Не знаючи чужого як своєї інакшості, ми ніколи не пізнаємо самих себе. Хоч би як ми підносили себе, збирали докупи всі ті доцентрові сили, що становлять осередок нашого Я, незнання власної периферії раз по раз таки даватиметься взнаки. Можливо, удавана чистота самості і є чи не найзвабливішим міфом?
23 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Можливо багато хто й не погодиться з цим твердженням, але свято міжнародного жіночого дня має й свою альтернативну історію. Звісно, це не означає, що вона істинна. Але інтерпретацію вже не спинити.
21 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Будь-хто сам коваль власного щастя й розпорядник свого безвідрадного настрою. Хіба ми не чуємо цю тривіальну приповідку мало не щодня? Та небагато хто в давні часи спробував би вважати саме так. Сила провидіння приворожувала й постійно забивала думку про будь-яку самостійність людського учинку. І навіть якщо над людиною зглянеться доля, потрібно було ще здобути милості від богів.
12 березня  ▪  Тарас Лютий  ▪  
«Український тиждень»
№ 10 (486) від 8 березня
Чи замислювалися ми колись над тим, від чого нам доводиться заклякати якнайбільше в світі: від жаху чи страху? Так-так, ці почуття аж ніяк не тотожні. Данець Сьорен Кєркеґор іще в позаминулому столітті наполягав на тому, що боїмося ми чогось конкретного (громовиці, собаки, лукавого супостата тощо), але жахаємося чогось завжди незрозумілого й невизначеного.
27 лютого  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Жиль Дельоз і Фелікс Ґватарі у своїй відомій роботі з назвою-запитанням «Що таке філософія?» запропонували дещо несподівану відповідь. Вони стверджували, що філософія — це вміння винаходити концепти. Але що таке «концепт»? Чи не потрібно його перекладати як звичне для нас слово «поняття»?
26 лютого  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Чому часом стається так, що годі позбутися думок філософа, який хотів до того ж бути тлумачений хибно? У чому привабливість його позиції? Можливо, у тому, що проблему культури він розглядає як загальну освітню трансформацію, що зачіпає природу людського мислення, а справу освіти покладає на окрему людину? Освіти, яка вимагає самопізнання, вчить стати самим собою. Шукати себе як щоразу когось Іншого. Змінювати себе, щоб уникати догматичних форм мислення. Такою і є програма саморозуміння, яку нам запропонував Ніцше.
16 лютого  ▪  Тарас Лютий  ▪  
Ще у часи свого студентства я сидів зі своїм приятелем, як то кожного разу траплялося погожої днини, на плацу університетського кампуса Могилянки, аж раптом він мені сказав, ніби в чомусь зізнався:
1 лютого  ▪  Тарас Лютий  ▪  
12 Наступні 25 →
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено