Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
Редакція
Автори
Дмитро Крапивенко
Колонки
Дмитро Крапивенко
Колонки
Коли ми готували в попереднє число Тижня (див. № 36) «Шпаргалку для спічрайте­­ра» — перелік тез, які хотіли б почути в щорічному зверненні президента до парламенту, то розуміли, що практичного застосування наші рекомендації не матимуть.
14 вересня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 36 (513) від 14 вересня
Ніколи не жалівся на погану па­м’ять. Тому згадати події 1 березня 1995-го взагалі нескладно. Ну не так щоб у всіх деталях, але дещо важливе й симптоматичне — без проблем.
4 серпня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 31 (507) від 3 серпня
Ми навіть не в силі до пуття порахувати, скільки їх. Із бійцями регулярних військ і добровольцями, що потрапили в полон, картина сяк-так зрозуміла: списки погоджуються й навіть обміни трапляються, а от із цивільними бранцями все значно гірше.
16 червня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 24 (500) від 15 червня
Три роки — той термін, який зміг пробути при владі кожен український президент.
2 червня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 22 (498) від 1 червня
Якось зустрівся з одним знайомим сапером — кремезним чолов’ягою, за плечима в якого два роки Афгану й три в АТО.
18 травня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 20 (496) від 18 травня
Якщо уявити собі український інститут президентства як своєрідний історичний конструктор, то, добре покопирсавшись у ньому, можна було б зібрати більш-менш прийнятну й комфортну модель: ядерна зброя — як за Кравчука, темпи економічного зростання — як за пізнього Кучми, лояльність західного світу — як у перші роки правління Ющенка, монолітна пропрезидентська партія — як у Януковича й патріотичний підйом — як у 2014-му, коли Порошенко очолив державу.
23 березня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 12 (488) від 22 березня
Колись моя бабуся краєм вуха прочула про комп’ютерні віруси, неабияк занепокоїлася їхнім існуванням і почала переконувати, мовляв, менше б ти сидів за машиною, а то ще якусь екзотичну хворобу підчепиш. Це було років 15–20 тому, я реготав. Сьогодні ці застереження не видаються аж такими сміховинними.
23 січня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 3 (479) від 19 січня
Часом жартома, а часом і цілком серйозно суспільний лад, що сформувався в сучасній Україні за останні 25 років, порівнюють із феодальним.
12 січня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 1 (477) від 12 січня
Українців подекуди називають нацією анархістів, натякаючи на те, що вони не спроможні створювати ефективні вертикально інтегровані структури та й узагалі схильні ненавидіти владу — будь-яку та будь-коли — й повставати проти неї, руйнувати до безкінечності.
1 січня  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 52 (476) від 28 грудня, 2016
На мапі ця траса позначена банально — М03. Веде вона з Києва на схід: через Харків, Слов’янськ, Бахмут. Те, що далі за Бахмутом, — уже не траса. Позначки М03, дороговкази на Дебальцеве й Ростов-на-Дону тут конфліктують із реальною географією. Кілометраж указано точно, але ця інформація академічного, а не прикладного характеру.
22 грудня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 51 (475) від 22 грудня, 2016
Під час позиційної війни бліндаж чи занедбаний колгоспний ангар стає для підрозділу рідним домом на довгі місяці.
15 грудня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 49 (473) від 8 грудня, 2016
Офіційною статистикою в Україні важко пояснити всі процеси, що відбуваються. Фінансові показники приватних підприємств, збитки державних компаній, доходи громадян — бачимо лише ту частину, яку демонструють у «білих» звітах. І це теж не новина: тіньову економіку як явище не викорінили в жодній країні повністю. Різниця лише в масштабах.
10 грудня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 48 (472) від 1 грудня, 2016
Скільки їх? Ось водій маршрутки відмовляє бійцю АТО в безплатному проїзді. Півбіди, коли робить це з банальної жадібності, а коли коментує «я тебе туди не посилав», а то й відверто висловить симпатію до сепаратистів?
27 жовтня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 43 (467) від 27 жовтня, 2016
Від здобуття незалежності й до першого Майдану Чорнобиль був чи не найголовнішим маркером України. Масштабна техногенна катастрофа — можливо, єдине, з чим асоціювалась молода держава, що не мала виразної ані зовнішньої, ані внутрішньої, ані культурної політики.
8 жовтня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 40 (464) від 6 жовтня, 2016
Політика — заняття нібито елітарне, тому коли й порівнювати його з якоюсь азартною грою, то це мав би бути преферанс, не менше. Втім, українські реалії такі, що, попри загальновідомі правила гри, часто-густо знаходяться охочі перекинутися то в підкидного дурня, то в п’яницю, то в щось таке табірне, босяцьке, що й назву в пристойному товаристві згадувати не годиться.
30 вересня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 39 (463) від 29 вересня, 2016
Упередження — кепська штука. Коли я впер­­ше почув у слухавці голос на той час іще позаштатного кореспондента Тижня Валерії Бурлакової, подумалось: та це, мабуть, зовсім дитина, яка ледь університет закінчила, життя не бачила, переповнена романтичними ілюзіями й дівочими захопленнями.
8 вересня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 36 (460) від 8 вересня, 2016
Курсі на четвертому університету я намагався влаштуватись на постійну роботу в одну зі столичних газет (зізнаюся щиро: аж ніяк не найпопулярнішу). Редактор, експресивний чоловік років 40, охочий до розмов про масонів та «сіоністську змову», вирішив із порога дати мені відповідальне завдання: «А напиши-но про те, чи стане Ющенко українським Мойсеєм» (надворі був 1999 рік). Я мовчки кивнув, але більше не повертався до тієї редакції. Із двох причин: по-перше, не вмію стримувати сміх, коли слухаю конспірологів, по-друге, вивищення нехай навіть успішного, як здавалося, й прогресивного прем’єра на рівень біблійного пророка, за яким беззастережно має піти ціла нація через моря та пустелі, ще тоді здавалося мені більше годящим для художньої літератури не найвищого ґатунку, аніж для журналістської роботи.
25 серпня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 34 (458) від 24 серпня, 2016
Кожне суспільне потрясіння неодмінно змінює словник. Війна, звісно ж, не виняток. Зараз навіть у мирних містах фронтове «плюс» поступово витісняє офісно-міжнародне «ок». Говорити «останній» у певних спільнотах стає просто неввічливо, прийнятніше казати «крайній». Подекуди про побутові травми кажуть жартома: ну я й отрьохсотився (від ще афганського «300-й» — поранений). Усі ці мовні зрушення мали б уже просто зараз вивчати соціолінгвісти, збираючи щедрі врожаї матеріалу для дисертацій. Процес, зрештою, природний, і дивуватися тут нічому.
11 серпня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 32 (456) від 11 серпня, 2016
Наприкінці 1980-х в СРСР тільки й розмов було, що про «казанський феномен». Чому, власне, уся слава дісталася столиці тоді ще радянського Татарстану, сказати складно.
4 серпня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 31 (455) від 4 серпня, 2016
Часом здається, що всі ці пафосно заявлені реформи Конституції не більше ніж інтелектуальна забава. Але забава для обраних.
28 червня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 25 (449) від 23 червня, 2016
У медицині точно встановлений діагноз вважають половиною справи. І мають рацію: з’ясував, що за недуга, тож можеш із чистим сумлінням призначити лікування. Українській правоохоронній системі з діагнозом не поталанило. Наші політики, мов недолугі лікарі, вирішили не лякати пацієнта хірургією, а прописали натомість п’явок та оздоровчу фізкультуру — точно не нашкодить, але навряд чи й допоможе.
18 червня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 24 (448) від 16 червня, 2016
Українські суди вміють дивувати. На перший погляд, у них діє принцип випадкових чисел, а не якась там Конституція і томи законодавства, що порохнявіють на полицях суддівських кабінетів. У роботі державної машини чимало абсурду, про це написані томи іншої, художньої, літератури.
9 червня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 23 (447) від 9 червня, 2016
Влітку всі кудись збираються. Курортні клопоти, приємна метушня, час «для себе», законне право на відпочинок… Усе добре, все як завжди. Але варто зайти, наприклад, на залізничний вокзал і стає зрозуміло, що не всі подорожі нині є веселими та безпечними.
16 травня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 19 (443) від 12 травня, 2016
Ще як я вчився у 8-му класі, у моїй школі був кабінет інформатики, але з порожніми партами, себто без комп’ютерів.
15 квітня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 14 (438) від 7 квітня, 2016
Давно відомо, що в тубільних племенах є традиція не називати якісь особливо небезпечні чи спаралізовані явища своїми іменами, наприклад «дощ» чи «ведмідь», аби не накликати біди. Щось подібне і в українській дійсності: війну не називають війною, хоча що тут уже можна зурочити, як вона йде майже два роки? Ну не те щоб цього слова цуралися геть усі — переважно його уникають «жерці», що при владі.
26 березня, 2016  ▪  Дмитро Крапивенко  ▪  
«Український тиждень»
№ 12 (436) від 24 березня, 2016
123 Наступні 25 →
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено